"Досягнення життєвого успіху"

Існує багато думок щодо досягнення людиною життєвого успіху. Для одних — це дарунок долі, батьків, для інших — умова, яку забезпечує хтось за великі гроші. Я вважаю, що здобуття бажаного залежить лише від особистих сил та життєвої позиції. Слід досягати усього самому, це робить нас сильнішими, витривалішими, мудрішими, розумнішими. Це принизливо вимагати щось від батьків.

Підтвердженням моєї думки є те, що, по-перше, багато людей мають надію лише на себе, на свої сили й розум. Вони не чекають дарунка долі або того, що хтось забезпечить їм гарне життя. Саме такі люди заслуговують на повагу інших.

Саме таким є мій працелюбний народ. Українці все життя трудилися для того, що виживати й доводити, що мають право на щасливе майбутнє. Про працьовитість нашого народу свідчить багато приказок, повістей, творів. Яскравим прикладом може слугували психологічна новела Василя Стефаника «Камінний хрест». У творі розповідається про еміграцію галицьких селян до Канади у пошуках кращого життя. Також автор підкреслює єдність Івана Дідуха зі своєю землею. Односельчани називали його газдою, адже він тяжко працював на благо родини, а коли запропонували їхати до Канади, говорив: «...де мені, переломаному, до ходів? Я зробок — ціле тіло мозиль, кості дрихлаві, що заки їх рано зведеш докупи, то десіть раз йойкнеш!» Новела Василя Стефаника має багато символічних деталей і образів. Камінний хрест уособлює в собі страшну, важку, страдницьку роботу селянина над землею, яка, на жаль, не може повністю прогодувати його родину. Усе життя чоловік працював на своїй ниві, багато сил їй віддав. Усе ж таки те, що він має в Україні, він отримав лише за допомогою власних сил. Його портретної характеристики не описано, проте сказано, що зовнішність його була дуже негарною, бо він був зігнутий у дугу тяжкою працею.

По-друге, набагато більше цінується те, що досяглося власними силами. Нехай витрачається багато часу, але ж набагато приємніше усвідомлювати, що людина сама дійшла до бажаної мети, без допомоги інших.

Яскравим прикладом може слугувати Роксоляна з однойменної повісті видатного українського письменника Осипа Назарука. Головною думкою є те, що мудрість, кмітливість, велика сила волі, робота над собою здатні вивищити людину. Сільська дівчина Настя, котра спочатку була полоненою татар, стала дружиною султана Сулеймана. Вона пройшла довгий шлях, доки дісталася своєї мети. Дівчина активно вивчала турецьку мову, прийняла мусульманство, вивчила звичаї та традиції величної Османської імперії, багато сил витратила на те, щоб стати поважною Хюррем Султан і просто щасливою людиною. Так, іноді Роксоляна була жорстокою. Це заради того, щоб довести всім, що вона — особистість, яка досягне бажаного результату навіть у чужій державі. Роксоляна сама зробила себе успішною. Вона не чекала допомоги ні від кого, бо була сама-самісінька у ворожій державі. З часом Роксоляна вивчила ще декілька мов, активно займалася благодійною діяльністю, піклувалася про своїх діточок, усім серцем любила Сулеймана. Саме її син став спадкоємцем султана. Роксоляна довела всім свою могутність. Усе те, що вона мала, вона отримала за допомогою власних сил.

Отже, ми переконалися, що щастю обов’язково передує нелегка робота. Не можна чекати «манни небесної», треба досягати успіху самостійно. Тоді людина отримає повагу від інших, і буде почуватися впевнено в собі і своїх силах.