ДНІСТРОВСЬКИЙ КАНЬЙОН

Область: Івано-Франківська, Вінницька, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька

Ми захоплюємося природою Альп та Кавказу, Карпат та Криму і прагнемо будь-що побувати там. Але не всі знають, що Дністровська долина з її ландшафтами має свою неповторну красу…

Дністер тече по каньйоноподібній долині, утворюючи багато фантастичних звивів – меандрів. Природа Дністровського каньйону своєрідна та неповторна. На його території близько 100 пам’яток живої і неживої природи світового значення, тут збереглися унікальні еталони відслонень гірських порід.

На Тернопіллі стверджують, що на їхній території – найцікавіші та найкрасивіші краєвиди берегів цієї ріки. Саме це і спонукало область подати Дністровський каньйон одним із номінантів на участь в акції «7 природних чудес України».

Сучасна назва Дністра веде свій початок з Київської Русі і означає «швидка вода». Древні греки називали ріку Тіріс, а пізніше Тірас. У римлян вона відома під назвою Данастріс, Данаструс. У турків – Турла.

Дністер має 386 приток. Головні з них: праві – Стрий, Свіча, Лімниця, Бистриця, Реут; ліві – Золота Липа, Cтрипa, Збруч, Смотрич. Русло Дністра звивисте. У верхній частині (до міста Самбір) – це типова гірська ріка, що тече по вузькій долині з обривистими скелястими берегами. Ширина русла у верхів’ї – не більше 40 м, в низов’ї – 100-240 м.

Спустившись з гір, Дністер тече широкою, місцями заболоченою рівниною, і течія його сповільнюється. Ріка тут тече по плоскогір’ю в невисоких, порослих вербами глинистих берегах, деколи утворюючи острови; вода каламутна, часто мілка. Потім підвищується спочатку лівий, а потім і правий берег ріки, русло стає кам’янистим, течія посилюється.

Нижче древнього Галича долина Дністра звужується до ~ 200 м. Високі скалисті береги Дністра тут поросли листяними лісами і кущами, з-під скал витікають численні джерела. В середній течії Дністра на поверхню виходять кристалічні породи – граніти, гнейси, сієніти, утворюючи подекуди невеликі пороги і перевали.

На Дністрі гори підходять так близько до ріки, що утворюють каньйон, руслом якого тече ріка. Типовий вигляд Дністровського каньйону – круті скелясті або заліснені береги, дика і неторкана природа, мальовничі острови. Потоки джерел в деяких місцях зриваються з кручі просто в річку, перетворюючись у живописні водоспади. Окремі частини скал нагадують швейцарський сир, весь у «дірках» від виходів печер і гротів.

У навколишніх селах зустрічаються пам’ятники культури різних народів, що в давнину населяли долину Дністра (церкви, костели, монастирі, палаци, руїни замків і фортець), зокрема печери, деякі з них служили монахам скельних монастирів.

Скельні відслонення на Дністрі , так звані «стінки» – пам’ятки природи, подібних до яких у світі практично немає. Тут знаходяться відомі у всьому світі відслонення (с. Стінка Бучацького і с. Трубчин Борщівського районів), які містять у собі давні скам’янілі рештки флори і фауни, яким близько 500 мільйонів років.

На Дністровських схилах є велика кількість рідкісних рослин, тварин, птахів. Теплий клімат у каньйоні відрізняє цю місцевість від інших територій Західної України. Стіни каньйону затримують сонячне тепло, через що влітку дощів тут майже не буває, а навесні зелень розцвітає на 2-3 тижні швидше, ніж в інших частинах області.

На відтинку близько 250 км можна зустріти понад десяток карстових печер і гротів, які знаходяться у вапняках. Їх химерний вигляд з рівня річкового плеса вражає. А невеликі водоспади – “дівочі сльози”, що збігають по зарослих густими мохами скелях, які зустрічаються по всьому маршруту, являють собою унікальне видовище.

Мальовничий ландшафт гірського типу, чарівні ліси, річка, водоспади, печери, химерні скелі, пташине різноголосся роблять Дністровський каньйон справді райським куточком природи.