
Новини
Свято 1 вересня — це один із найважливіших днів для учнів та їхніх вчителів. Воно назавжди залишається в пам'яті кожної людини. Дехто асоціює його зі шкільними роками, комусь більше запам'ятались роки навчання у ВНЗі, хтось знайшов у школі справжніх друзів, а хтось випустив не одне покоління досвідчених молодих людей.
1 вересня — це всенародний День Знань, адже тільки завдяки навчанню людина досягла сучасного розвитку.
У Куликівській гімназії святкова лінійка розпочалась о 9 годині. Позитивний та святковий настрій наповнював серця усіх присутніх. Після звучання Державного Гімну слово для привітання мали директор гімназії - Тодерян А.І. та староста села - Гологан Г.Г., вони побажали усім здоров’я, натхнення, терпіння, успіхів та творчого розвитку у новому навчальному році.
Зворушливо розказували вірші першокласники, які раділи від нових вражень. Учні 9 класу віршами та піснями привітали усіх з Днем Знань. Після лінійки Свято продовжилось першим уроком.
9 березня – День народження Тараса Шевченка
Так, Він – Геній. Прометей. Кобзар.
Надзвичайно талановитий український поет і художник, прозаїк і етнограф. Академік.
Поезію Тараса Шевченка перекладено більш ніж ста мовами світу. На території від Бразилії до Китаю встановлено 1384 пам’ятники Кобзареві. Більшість з них – 1256 – розташовані на території України, майже півтори сотні розмістились у 35 країнах світу. Нині в Україні 164 населені пункти названі на честь Тараса Шевченка. Один із 300 кратерів Меркурія отримав ім’я Тараса Григоровича. Діаметр кратера Т. Г. Шевченко – 137 кілометрів.
Проте, якщо нам в школі “викладали” Шевченка-ідола, суворого “дядька” в кожусі та шапці, він, перш за все, був доброю, щирою, надзвичайно талановитою людиною, яка прагнула кохання, любила модний одяг, вечорниці й танці. “Його страшенно любили. Він був позитивний, світився, сіяв добро, співав, сміявся, любив людей і цю любов випромінював на всі боки. Тому йому були раді в усіх найкращих домах від Санкт–Петербурга до Оренбурга, і всі намагалися йому якось допомогти” (Оксана Забужко).
Тарас Григорович Шевченко народився 9-го березня (за старим стилем 25-го лютого) 1814-го року в сім’ї кріпосного селянина, який мешкав у селі Моринці, Київської губернії, що нині є Черкаською областю. Не важко здогадатися, що за народженням він був таким же рабом, як і його батьки, які незабаром покинули його, залишивши хлопчину самому давати собі раду.
Чи міг тоді хто передбачити, що ім’ям цього хлопчиська колись стануть називати кораблі, друкувати його зображення на державних грошових купюрах, поштових марках, ставити йому розкішні пам’ятники і численні меморіальні таблички, випускати на його честь ювілейні монети і засновувати всілякі премії? Але так вже влаштований цей грішний світ …
Про його біографію написано немало, і ми не будемо повторюватися про це. Цікаві факти і думки про нашого Кобзаря ви можете прочитати в матеріалі журналіста й письменника Юрія Никорака зі Львова “ШЕВЧЕНКО: у кожного свій, але один для всіх!”, надрукованому у цьому березневому випуску нашого часопису. Зауважимо лише, що за своє коротке життя, а прожив Тарас Григорович 47 років і один день, Шевченко сповна наситився стражданнями, серед яких були і результати власних помилок, але не міг не жадати того, до чого прагнемо всі ми – простих людських цінностей: життя і свободи, самореалізації і благополуччя, миру і поваги. Його творчість – це його душа. В своїх творах він був чесний і добрий, ярий і нескінченно багатий.
Перепохованням Тараса Шевченка навесні 1861 року опікувався художник Григорій Честаховський. Відбувалося все пишно: ще на шляху до Канева за труною рухалися процесії, а коли її залишали у церквах на ніч, то туди приходили діячі місцевої громади й прості люди. В Орлі труну супроводжували духовенство зі співом релігійних пісень, військовий оркестр, що грав “малоросійські мотиви”, та гімназисти. В Україні збиралися натовпи: на труну тут чекали заздалегідь, приймали з урочистостями.
Після поховання розпочалося справжнє паломництво. До речі, саме Честаховський наполіг на похованні Шевченка на Чернечій горі, а не біля церкви у Каневі, як хотіла його родина. Саме розпорядникові спало на думку, що добре було б насипати могилу – він же цю ідею власноруч і втілив, узгодивши з місцевою владою, а потім організував додаткові масштабні поминки вже влітку, після освячення місця поховання.
З Днем народження Тараса Григоровича Шевченка, любі друзі!
На підставі клопотань керівників закладів освіти та відповідно до розпорядження міського голови від 05.03.2020 №5 та з метою запобігання зростанню захворюваності на гострі респіраторні захворювання спричинені коронавірусом 2019-nCoV та грип, з 06.03.2020 року в Куликівському НВК призупиняється освітній процес до покращення епідеміологічної ситуації.
Шановні батьки, ми просимо Вас забезпечити безпеку учнів. Про відновлення освітнього процесу буде повідомлено на сайті школи та через faсebook.
З повагою, адміністрація Куликівського НВК !
5 березня у Куликівському НВК було проведено заняття доброти на тему: «Гуманне ставлення до тварин».
Метою заходу було виховання доброти у дітей, відповідального ставлення до всього живого. Під час уроку розглядалися такі гострі проблеми як спричинення жорстокості тваринам, недоброзичливе та негуманне до них ставлення. Були обговорені питання уважного, любовного та дбайливого ставлення до тварин, поваги до їхнього життя, сприяння їхньому благу. Дітки розповідали про своїх домашніх улюбленців, з радістю демонстрували в класі їх фото, які принесли із собою до школи. Діти ще раз переконалися в тому, що відповідальне та гуманне ставлення до тварин, піклування про них робить наш світ кращим.
Інформатика – один з найулюбленіших, інноваційних і затребуваних предметів шкільної підготовки, що робить школу сучасною і наближає її до життя й вимог суспільства. У нашому інформаційному суспільстві, яке стрімко розвивається, інформаційна культура стала невід’ємною та найбільш вагомою складовою загальної
культури, а практичні навички володіння інформаційно-комунікаційними технологіями стають не менш важливими, ніж вміння рахувати, читати, писати.
Інформаційна культура (англ. Information culture) - в широкому значенні - це сукупність принципів і реальних механізмів, що забезпечують позитивні взаємодії етнічних і національних культур, а також сполученість у загальному досвіді людства.
Să fie pâine pe masă
Şi toţi ai casei acasă
Şi grâu-n brazdă să iasă,
Să fie pace, pace, pace pe Pământ.
Şi ale lumii guverne
Să ştie bine-a discerne
Nevoia vieţii eterne,
Să fie pace, pace, pace pe Pământ.
Să fie-o blândă lumină,
Şi nu rachete-n grădină,
Doar veşti frumoase să vină,
Să fie pace, pace, pace pe Pământ.
Ca focul rău să nu ardă,
Cât viaţa-n noi nu e moartă,
Să stăm cu toţii de gardă,
Să fie pace, pace, pace pe Pământ.
Sub zbuciumatele astre,
Destul cu-atâtea dezastre,
O cer durerile noastre,
Să fie pace, pace, pace pe Pământ.
Destul cu traiul de câine,
Spre dezvoltare şi pâine
Şi pentru ziua de mâine,
Să fie pace, pace, pace pe Pământ.
De-o pace dreaptă mi-e sete,
Plenară-ntregii planete,
A hotărât ce se vede,
Să fie pace, pace, pace pe Pământ.
Miniştrii lumii să n-asculte
De interese oculte,
Ci de voinţele multe,
Проведення бесіди медпрацівником у Куликівському НВК із учнями на тему:
Коронавірус: симптоми та профілактика
Коронавірус — це гостре вірусне захворювання, що характеризується переважним ураженням дихальної системи та шлунково-кишкового тракту. Коронавірус є зоонозною інфекцією за походженням.
Класифікація
Існує кілька різновидів коронавірусу, що викликає захворювання у людини.
Залежно від генетичних властивостей збудника виділяють три групи вірусів:
віруси людини HCoV-226Е;
віруси людини HCoV-OC43, кишкові збудники HECoV;
коронавіруси SARS-CoV та MERS-CoV;
ротавіруси людини HNoV.
Коронавірус у людини першої або другої групи вважається збудником не важких респіраторних вірусних інфекцій.
Найбільш важкі клінічні прояви можна спостерігати при зараженні наступними збудниками:
вірус SARS-Cov викликає розвиток атипової пневмонії або тяжкого гострого респіраторного синдрому;
вірус MERS-CoV викликає середньосхідний респіраторний синдром, для якого характерний розвиток гострої пневмонії та ниркової недостатності;
вірус 2019 nCov викликає розвиток респіраторного дистрес-синдрому.
Етіологія захворювання
Коронавірусну інфекцію викликають РНК-геномні віруси роду Coronavirus. Коронавірус оточений суперкапсидом, який пронизаний рідко розташованими шипами, що мають будову тонких шийок та розташованих на них кулястих головок, що за зовнішнім виглядом нагадує корону.
Для людини хвороботворними є респіраторні та кишкові коронавіруси. Найчастіше зустрічається респіраторний різновид захворювання, який зазвичай діагностується, як гостра респіраторна вірусна інфекція.
Віруси нестійкі у зовнішньому середовищі. Збудники не можуть передаватися через предмети, дверні ручки, посилки, продукти (банани, мандарини, м'ясо, риба і т.д.). Вони миттєво гинуть при температурі понад 50 градусів, руйнуються під дією хлороформу, формаліну, етилового спирту або ефіру. Коронавірус добре переносить заморожування.
Шляхи зараження та механізми розвитку
Причинами коронавірусу є мутації, в результаті яких з'являється новий тип вірусу. Джерелом коронавірусної інфекції, як правило, є хвора людина. При цьому, період контагіозності невизначено довгий.
Джерелом коронавірусу можуть бути деякі звірі (мавпи, птахи, змії та інші). Джерелом нового типу збудника (2019 nCov) стали, ймовірно, кажани. При цьому в даний час немає даних про те, що домашні тварини (такі, як собаки чи кішки) можуть переносити коронавірус 2019 nCov.
Вірус передається повітряно-крапельним, повітряно-пиловим, фекально-оральним шляхом. До факторів передачі відносяться виділення носоглотки, блювотних мас, фекалії птахів, тварин, хворої людини.
У людей сприйнятливість до коронавірусу дуже висока, захворювання загрожує всім віковим групам. Антигенна різнорідність вірусів зумовлює значну частоту повторного інфікування збудниками інших серологічних типів.
На сьогоднішній день патогенетичні механізми розвитку коронавірусної інфекції вивчені недостатньо. Вхідними воротами для інфекції є слизова оболонка верхніх дихальних шляхів. При ураженні збудником 2019 nCov інфікування стрімко поширюється на бронхи та легені.
При фекально-оральному механізмі передачі захворювання проявляється у вигляді ураження шлунково-кишкового тракту.
Захворювання супроводжується синтезом антитіл, які не гарантують захисту від повторного зараження.
Клінічні прояви
Для більшості коронавірусних інфекцій інкубаційний період обмежений 2-3 добами. Однак, для коронавірусу 2019 nCov цей період може становити від 1 до 14 днів (в середньому 10 днів).
Протягом усього цього періоду людина може заражати інших. Протікає захворювання, найчастіше, як звичайний грип, парагрип або будь-яка інша гостра респіраторна інфекція з усіма характерними для них ознаками.
Характерні симптоми коронавірусу при респіраторній формі:
▪︎біль при ковтанні, чханні;
▪︎риніт;
▪︎головний біль;
▪︎кашель;
▪︎прояви гіпоксії;
▪︎підвищення температури;
▪︎лихоманка;
▪︎м'язовий біль.
На початковому етапі зараження новим типом збудника ознаки коронавірусу збігаються з усіма ознаками звичайної застуди: сухий кашель, слабкість, підвищення температури. У деяких пацієнтів відзначаються ураження очей (кон'юнктивіт) та діарея. Якщо захворювання протікає в легкій формі, запалення легенів не розвивається й весь патологічний процес обмежується слабо вираженими симптомами. У таких випадках температура може підійматися незначно або взагалі залишатися в межах норми.
При важких формах захворювання стан пацієнта швидко погіршується, підіймається дуже висока температура, з'являється непродуктивний сильний кашель, розвивається дихальна недостатність. Стан хворого значно погіршується, якщо є супутні захворювання.
Особливості захворювання у дітей
У дітей інфікування може поширюватися на нижні відділи дихальних шляхів, викликаючи біль в грудях при диханні та задишку. Спостерігається запалення гортані, шийний лімфаденіт, свистячі та сухі хрипи в легенях.
Особливості перебігу та ускладнення
При звичайній коронавірусній інфекції повне одужання зазвичай настає через 5-7 днів.
Віруси mers та sars cov, як правило, ускладнень не викликають і прогноз захворювання сприятливий.
Якщо захворювання протікає у більш важкій формі, на одужання може піти два та більше тижня.
У важких випадках наслідки коронавірусу вкрай несприятливі:
◇ Виражена інтоксикація;
◇ Ознаки набряку легенів;
◇ Прогресуюча гостра дихальна недостатність;
◇ Поліорганна недостатність
◇ Прогноз при такому перебігу захворювання несприятливий.
Діагностика
Провести діагностику коронавірусу тільки по клінічній картині неможливо, через те, що симптоми коронавірусу повністю ідентичні симптомам інших респіраторних інфекцій. Швидко визначити наявність коронавірусу в організмі дозволяють тест-системи.
Діагноз "коронавірусна інфекція" може бути підтверджений тільки лабораторними методами діагностики:
● виділення вірусу з допомогою ЗТ-ПЛР та ІФА;
● виявлення його антигену в епітеліальних
● клітинах носа за допомогою
● імуноферментного аналізу;
●визначення титрів специфічних антитіл.
Матеріалом для дослідження служать слиз, харкотиння, кров, сеча та ін.
При підозрі на розвиток пневмонії лікар призначає рентгенографію.
Диференціальна діагностика коронавірусу проводиться з риновірусною інфекцією, РС-інфекцією, бактеріальними та вірусними гастроентеритами.
Лікування
Лікування коронавірусу легкої форми або середньої тяжкості включає симптоматичне лікування — препарати для зниження температури, кашлю, препарати від нежитю і т.д.
В основі лікування важких форм коронавірусу лежить медикаментозна терапія.
Фармакотерапія коронавірусу:
- противірусні препарати;
- специфічні імуноглобуліни;
- кортикостероїди.
Кортикостероїди призначаються при прогресивному погіршенні клінічної картини, тривалій лімфопенії, зниженні насичення крові киснем.
При розвитку тяжких ускладнень показано застосування антибіотиків, проведення штучної вентиляції легенів.
Хороші результати були отримані при введенні важким пацієнтам плазми крові від перехворілих на атипову пневмонію.
Профілактика
На сьогодні специфічних заходів профілактики коронавірусу немає — вакцина поки не розроблена.
При появі найменших симптомів захворювання рекомендується перебувати вдома.
У період великої захворюваності оточуючих необхідно максимально обмежити контакти з оточуючими людьми, уникати стовпотворіння, не відвідувати місця великого скупчення людей.
Заходи профілактики коронавірусу:
1) не відвідувати регіони, де найбільш часто зустрічається коронавірусна інфекція;
2) носити засоби індивідуального захисту (маски);
3) регулярно мити руки;
4) обмежити контакти на близькій відстані;
5) більше гуляти на свіжому повітрі в парках, скверах, далеко від людей;
6) зміцнювати місцевий імунітет;
7)дотримуватися температурного режиму в приміщенні — 18-20 градусів, підтримувати необхідну вологість — від 40 до 60%);
8) частіше провітрювати житлове приміщення;
9) зволожувати слизові оболонки верхніх дихальних шляхів сольовими розчинами.
Який лікар лікує?
Лікування коронавірусу здійснюють лікарі-інфекціоністи. Перед розробкою схеми лікування, проводиться повна діагностика захворювання та оцінюється тяжкість клінічних проявів.
Підготовка малюнків учнями Куликівського НВК до Всеукраїнського конкурсу дитячого малюнку "Охорона праці очима дітей - 2020" з метою популяризації питань охорони праці, привернення уваги суспільства, зокрема дітей, до наявних проблем у сфері охорони праці та промислової безпеки, формування свідомої позиції дітей щодо значення здорових і безпечних умов праці в різних сферах суспільного життя.
Наші перші кроки, сходинки чудові,
Ми пройшли успішно в радості й теплі.
Ласкою зігріті, сповнені любові,
Що найкраще може бути на Землі?
Ми писати вчились, вчились малювати,
З піснею дружили, друзів завели.
Ми усі навчились з сонечком вставати,
В початковій школі весело жили.
В початкових класах добре ми трудились,
Але це ж початок тільки у житті.
Хоч було нам важко, але ми учились
Труднощі долати на своїм путі.
Нас привчила вчителька працю поважати,
З добротою в серці завжди йшла до нас.
Нас вона навчила розуміти жарти
І тоді сміявся весело весь клас.
А ще ми любили, коли в школі свято,
Кожен був артистом, говорив слова.
Готувались діти весело й завзято,
А в душі звучала музика жива.
А у вікна школи заглядали весни,
Всі ми підростали аж на цілий рік.
В початковій школі так було чудесно,
Дням у ній цікавим не вели ми лік.
Хай пісня тут лине
Хай сміх скрізь лунає
У кожного радісна усмішка сяє
Всі дружні, веселі,
Радійте за нас:
Ще трошки і ми всі будемо переходити у 5-й клас!
Презентація — офіційне представлення особи, підприємства, фірми, продукції, товару тощо. В наш час під час такого представлення використовують комп’ютерні (електронні) презентації.
Комп’ютерні презентації (від англ. а presentation — подання, представлення) створюються за допомогою спеціальних програм.
На кожному слайді можна розмістити довільну текстову і графічну інформацію.
Термін «презентація»(або «слайд-фільм») пов’язаний перш за все з інформаційними та рекламними функціями карток-слайдів, які розраховані на певну категорію глядачів: покупців, замовників, акціонерів, журналістів, читачів тощо. Теми презентації не обмежуються пропозицією товарів і послуг, інформацією про стан справ.
В школах та вузах за допомогою презентацій можна створювати і демонструвати навчальні і довідникові слайд-фільми, розповідати про роботу гуртків, клубів, наукових товарист, демонструвати колекції та спортивні досягнення, висловити свою думку щодо вивченої теми.
Створені презентації можуть містити текст, фотознімки, діаграми, малюнки, комп’ютерну анімацію процесів та явищ, звуковий супровід, автофігури, діаграми тощо.
У процесі створення презентації потрібно проявити себе як сценарист, режисер, художник і вимогливий глядач.
Поняття про слайдові та потокові презентації.
У пакет Microsoft Office для Windows входить додаток Power Point, який призначений для створення і редагування довільної презентації. Її можна використовувати для:
- унаочнення матеріалу;
- управління навчально-пізнавальною діяльністю;
- сфери бізнесу;
- рекламування товарів, послуг;
- створення фотоальбомів тощо.
Power Pointставить підвищені вимоги до творчих здібностей автора, його художнього смаку.
Об’єктом обробки Power Point є файл презентації, який має довільне ім’я та розширення .ppt. В цей файл входять структурні елементи презентації – слайди разом з додатковою інформацією (нотатки і т.п.)
Слайд – це фрагмент презентації, в межах якого виконується робота над її об’єктами.
Основні можливості програми:
• створення послідовності слайдів;
• форматування тексту;
• вставляння гіперпосилань;
• вставляння керуючих кнопок;
• сортування слайдів;
• створення ефектів анімації та 3D-переходів слайдів;
• демонстрація презентації.
Режими роботи зі слайдами:
• слайдів (створювати й редагувати слайди);
• структури (переглядати текстове наповнення);
• упорядкування (перегляд, сортування, знищення слайдів);
• приміток (внесення пояснень до слайдів);
• демонстрації («Показ слайдов» – «Начать показ», або [F5].
https://m.youtube.com/watch?feature=share&v=M9aeRQR3Dkk#menu
Мова - одне з найцінніших надбань, які створили й залишили наші попередники. Мова є душ ею нації, її генетичним кодом, у її глибинах народилося багато скарбів, якими пишається наш на род.
21 лютого відзначається Міжнародний День рідної мови. Це відносно молоде свято, до календарів усього світу воно ввійшло тільки у 1999 році. В Україні воно також лише почало писати свою історію, хоча сама проблема мови на українських землях на раховує кілька століть.
До відзначення Міжнародного Дня рідної мови долучилися й учні та вчителі Куликівського НВК. Учні 8-9 класів написали диктант з української та румунської мов, а вчителі провели тематичний урок на тему"Рідна мова у серці народу буде жити навіки-віків"
День Героїв Небесної Сотні — пам'ятний день, що відзначається в Україні 20 лютого на вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам'яті Героїв Небесної Сотні.
Пам'ятний день встановлено указом Президента України Петра Порошенка 11 лютого 2015 року з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року — лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України.
Виведення радянських військ з Афганістану почалося 15 травня 1988 року, відповідно до укладених в квітні 1988 року Женевських угод про політичне врегулювання становища навколо ДРА. Радянський Союз зобов'язався вивести свій контингент в дев'ятимісячний термін, тобто до 15 лютого наступного року.
За повідомленнями, в перші три місяці Афганістан покинули 50 183 військовослужбовців. Ще 50 100 осіб повернулися в СРСР у період з 15 серпня 1988 по 15 лютого 1989 року.
Операція з виведення військ постійно піддавалася атакам з боку моджахедів. за інформацією газети «Вашингтон пост», всього в цей період було вбито 523 радянських солдата.
15 лютого 1989 року генерал-лейтенант Борис Громов, згідно з офіційною версією, став останнім радянським військовослужбовцем, який переступив по Мосту Дружби кордон двох країн. Насправді на території Афганістану залишалися як радянські військовослужбовці, що потрапили в полон до афганських моджахедів, так і підрозділи прикордонників, що прикривали виведення військ та повернулися на територію СРСР лише в другій половині дня 15 лютого.
Прикордонні війська КДБ СРСР виконували завдання з охорони радянсько-афганського кордону окремими підрозділами на території Афганістану до квітня 1989 року.
На відзначення 25-ї річниці виведення військ колишнього СРСР із Республіки Афганістан 14 лютого 2014 року встановлена відзнака Президента України — пам'ятна медаль «25 років виведення військ з Афганістану».
Пам'ятник воїнам-афганцям (Чернівці)
Пам'ятник воїнам-афганцям у місті Чернівці встановлено на пр. Незалежності в травні 1999 році.
На ньому викарбувано 56 імен буковинців, що загинули у війні в Афганістані (1979—1989), майже всі посмертно нагороджені орденами Червоної Зірки. Їх увіковічив також у книзі «І чорніли тюльпани…» учасник бойових дій В'ячеслав Шинкарь, удостоєний медалі «На славу Чернівців».
Імена
Андрієш Олег Петрович (* 27 серпня 1965, м. Герца — 30 січня 1984). Навчався у Герцаївській музичній школі. Закінчив Чернівецький кулінарний технікум. Служив у в/ч 71176 кулеметником на вертольоті МІ-8. 30.01.1984 р. вертоліт був обстріляний. Важкопоранений рядовий Олег Андрієш помер по дорозі до своїх.
Бабич Тарас Любомирович (* 26 вересня 1967, с. Василів — 11 листопада 1986). Навчався у музичній школі. Закінчив Заставнівське СПТУ-24. Служив у в/ч 82869 механіком-водієм БМП. 11 листопада 1986 р. його автомобіль підрвався на міні.
Бесєда Анатолій Сергійович (* 26 квітня1955, м. Чернівці — 27 липня 1983). Закінчив Чернівецьке СПТУ № 6. Працював слюсарем на Трипільській ГЕС у Київській області. 24 липня 1983 р. гелікоптер, у якому знаходився прапорщик Анатолій Бесєда бувобсріляний, загорівся і упав.;
Бота Іван Олександрович (* 26 грудня 1960, с. Бояни — 22 серпня 1980). Закінчив Чернівецьку автошколу. Рядовий, механік-водій БРДМ служив в окремому розвідувальному батальйоні в/ч 53336. Загинув 22.08.1980 р.
Булига Микола Маринович (* 13 квітня 1960, с. Горбівці — 29 липня 1980). Закінчив у Чернівцях ПТУ № 15 та індустріальний технікум. Сержант Микола Булига, командир БМП, загинув 29 липня 1980 р.
Бурдинюк Гигорій Гаврилович (* 10 червня 1966, с. Данківці — 14 грудня 1985). Закінчив Кіцманський сільгосптехнікум. Працював ветфельдшером у колгоспі. Загинув 14 грудня 1985 р. У рідному селі, де похований, його іменем названі вулиця і поле.
Венгерський Дмитро Володимирович (* 9 жовтня 1961, м. Хотин — 15 вересня 1981). Закінчив Хотинську автошколу. Працював водієм на підприємстві. Служив у в/ч 24785 командиром мотострілецького відділення. 15 вересня 1981 р. БМП, у якій знаходився він з екіпажем, підірвалася на фугасі.
Гарас Ілля Васильович (* 3 березня 1969, м. Чернівці — 6 жовтня 1987). Мешкав у м. Сургут Ханти-Мансійської АО. Після 8-ої школи працював на будівництві. Рядовий Ілля Гарас водив КамАЗ. 6.10.1987 р. після поранення помер у госпіталі. Його іменем названа вулиця у Чернівцях, на будинку, де жив, встановлено номеморіальну дошку.
Гречаний Валерій Васильович (* 4 січня 1964, м. Чернівці — 14 січня 1983). Закінчив СШ № 21. Працював робітником на Чернівецькій фабриці індпошиття і ремонту взуття. Загинув 14.01.1983. Його іменем названа вулиця в Чернівцях, встановлено меморіальну дошку на будинку, де жив.
Гринчук Валерій Тодорович (* 1 березня 1964, с. Костинці — 26 січня 1985). Закінчив Берегометську автошколу. Працював у колгоспі. 26.01.1985 р. рядовий Валерій Гринчук, гранатометник, від важких поранень у голову і груди помер на полі бою.
Гудима Микола Васильович (* 28 березня 1961, с. Мамаївці (Новосілка) — 31 березня 1980). До армії працював робітником на Чернівецькому дріждзаводі. Загинув 31.03.1980 в бою під Джелалабадом. Посмертно нагороджений медаллю «За відвагу».
Дабика Володимир Григорович (* 22 листопада 1963, м. Чернівці — 4 квітня 1983). Навчався у Чернівецькій СШ № 24. Працював слюсерем. Сержант Володимир Дабика загинув 4.04.1983. На будинку у Чернівцях, де мешкав, встановлено меморіальну дошку.
Добровольский Віктор Васильович (* 11 січня 1958, с. Сербичани — 31 липня 1983). Закінчив Чернівецький медінститут. У Збройних Силах з 5.08.1979 р. Лейтенат Віктор Добровольський був начальником медичної служби полку. Після поранення помер у госпіталі. Похований у смт Окниця, Молдова.
Довбня Михайло Дмитрович (* 18 жовтня 1963, с. Василів — 19 квітня 1984). Закінчив Заставнівське сільськогосподарське училище. Навідник-оператор БМД рядовий Михайло Довбня загинув 19.04.1983. Його іменем названа вулиця у рідному селі.
Дроздик Томас Владиславович (* 28 березня 1961, с. Стара Красношора — 9 березня 1980). Закінчив Чернівецьку автошколу. Працював водієм у колгоспі. Служив у в/ч 93992 у м. Джелалабад. Помер після поранення у голову у госпіталі 9.03.1980 р.
Єрмаченко Едуард Миколайович (* 24 липня 1965, Донецька область — 2 вересня 1985). Працював токарем на Чернівецькому заводі «Кварц». Механік-водій МТЛБ сержант Едуард Єрмаченко служив у десантних військах в/ч 71184. Загинув 2.09.1983. Похований у м. Чернівцях.
Задорожняк Олександр Дмитрович
Іванчак Олександр Григорович
Козлов Сергій Олександрович
Корня Ілля Георгійович
Косов Валерій Васильович
Костенюк Петро Іванович
Лазаренко Сергій Васильович
Лапін Валерій Володимирович
Ліньков Сергій Анатолійович
Лучик Степан Васильович
Маковійчук Віктор Федорович
Марков Ігор Федорович
Махліновський Сергій Данилович
Мороз Степан Георгійович
Нагрудний Леонід Володимирович
Натаріус Юрій Борисович
Нікула Сергій Євгенович
Нижник Володимир Дмитрович
Оліовський Ростислав Дмитрович
Опаєць Валерій Костянтинович
Петрюк Володимир Іванович
Помирляну Петро Васильович
Разумеєнко Юрій Олегович
Рибін Ігор Іванович
Савчук Валерій Георгійович
Саїнчук Григорій Орестович
Сафрюк Віктор Васильович
Сєриков Олександр Михайлович
Свереда Валерій Васильович
Скуляк Микола Іванович
Смольницький Олег Аркадійович
Танявський Ольвіян Георгійович
Ткачук Петро Миколайович
Токар Василь Павлович
Токарюк Юрій Нектарійович
Том'юк Микола Миколайович
Турецький Володимир Дмитрович
Чуляк Микола Петрович
Штрбу Флоря Ілліч
Яцюк Володимир Іванович
День Святого Валентина ще іменують Днем усіх закоханих. Свято — неофіційне і не є вихідним, проте активно відзначається молоддю щорічно 14 лютого. День Валентина прийшов до нас з-за кордону і дуже скоро став одним з найпопулярніших молодіжних свят.
Історія виникнення свята
Достовірних даних про те, де саме зародилася традиція святкування — немає, одні вважають батьківщиною знаменного дня — Англію, інші — Францію. За переказами, День Святого Валентина вшановує великомученика Валентина — священика, який всупереч наказу імператора Клавдія ІІ, що забороняв молодим чоловікам мати сім'ю, таємно вінчав закоханих. Правитель вважав, що самотній чоловік, не обтяжений сімейним побутом, має шанси стати кращим воїном, оскільки його думки зайняті тільки майбутніми битвами. Незабаром дії священика були розсекречені, сам Валентин постав перед судом, піддався жорстоким тортурам і згодом був страчений. В ніч перед стратою він написав своїй коханій лист — признання в любові у віршованій формі. Згодом такі листи стали називати «валентинками». Дата смерті великомученика і припадає на 14 лютого.
Минуло багато часу, в XIV столітті священика Валентина канонізували — за благі діяння віднесли до числа святих. Відтоді День Святого Валентина активно святкується в Європі і в нашій країні.
Традиції святкування та символіка Дня Святого Валентина
Щороку 14 лютого молоді люди, що мають пару, дарують своїм половинкам різноманітні подарунки:
• «валентинки» — символічні листівки у формі сердечок, які містять признання в коханні, найчастіше у віршованій формі;
• солодощі, виготовлені в тій же «серцевій» формі або які зображують фігурки Купідона — бога любові;
• м'які іграшки та сувеніри.
Петриківський розпис, або «петриківка» —
українське декоративно-орнаментальне народне малярство, яке сформувалося на Дніпровщині в селищі Петриківка, звідки й походить назва цього виду мистецтва.
Окремі речі з візерунками в стилі петриківського розпису збереглися ще з XVIII століття. Однак у сучасному розумінні цей напрям сформувався наприкінці XIX століття — на початку XX століття.
Походження петриківського розпису пов'язують з козацтвом і заселенням Дніпровщини вихідцями з Полтавщини, Слобожанщини та Поділля у XVIII столітті та в першій половині XIX століття. Проте невідомо, де й коли са́ме розвинулися традиції, що лягли в основу цього напряму малярства.
Петриківський розпис — не лише народне мистецтво, що зберігає традиції оздоблення українського житла, але й сучасний живопис, який розвивається та набуває нових рис.
5 грудня 2013 року петриківський розпис було включено до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.
Райляну Олександра, учениця 8-го класу Куликівського НВК, зайняла ІІІ місце на обласному етапі у конкурсі "Мирний космос" у секції "Астрономічні об'єкти та їх дослідження".
Бій під Крутами — бій, що відбувся 16 (29) або 17 (30) січня 1918 року біля залізничної станції Крути поблизу селища Крути та села Пам'ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва, 18 км на схід від Ніжина. Одночасно з ним у Києві розпочалося третє більшовицьке повстання, яке змусило у вирішальний момент розвернути підкріплення, направлене на цей напрямок, на його придушення.
Бій українських вояків проти більшовицької армії на станції Крути затримав ворога на чотири дні. Таким чином добровольці утримали столицю на час, необхідний для укладання Брест-Литовського миру, який de-facto означав міжнародне визнання української незалежності.
Минуло 102 роки, а ми ізнову змушені обороняти власну незалежність ціною людських жертв.
«Пам’ятати своїх героїв дуже важливо, адже герої – це ті найкращі, яких ми втрачаємо. Тих, хто поповнили український національний пантеон на сьогодні, напевно, вистачить для виховання патріотизму на сотні років уперед. Але ми не знаємо/не пам'ятаємо їх, тому прагнемо нових, вважаючи, ніби їх бракує. Їх не бракує в нашій історії, крутянці в цьому пантеоні посідають особливе місце – вони одні з перших віддали свої життя за новопроголошену Українську державу».
Досі біографічні дані були відомі лише про вісьмох крутянців. Нещодавно віднайдені архівні та газетні матеріали розкривають життєпис ще одного із вояків Студентського куреня – Олександра Борозенка-Конончука.
Довідка:
На початку січня 1918 року більшовики встановили контроль у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях та розгорнули наступ на Київ. 24–27 січня 1918 року запеклі бої розгорнулись за станцію Бахмач.
Коли українські війська відступили до станції Крути, на їх підтримку було направлено Першу Українську юнацьку (юнкерську) школу ім. Б. Хмельницького у складі чотирьох сотень (400–450 курсантів і 20 старшин (офіцерів) та першу сотню (116–130 осіб) новоствореного добровольчого Помічного Студентського куреня січових стрільців. До них приєдналися ще близько 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва із Ніжина.
Після запеклого багатогодинного бою, користуючись присмерком, українські війська організовано відступили зі станції Крути до своїх ешелонів. 27 студентів та гімназистів, які перебували у резерві, під час відступу потрапили у полон. Наступного дня вони були розстріляні або замордовані. Згодом їх поховали на Аскольдовій могилі у Києві.
Утрати українських військ під Крутами оцінюють у 70–100 загиблих, за сучасними підрахунками. Серед них – 37–39 вбитих у бою та розстріляних студентів i гімназистів. На сьогодні вiдомi прізвища 20 з них. Це студенти Народного університету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти університету Св. Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гімназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич (з 6-го класу), Григiр Пiпський (галичанин), Іван Сорокевич (з 7-го класу), Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич (з 8-го класу).
Втрати бiльшовицьких військ під Крутами були значними, сягали тільки вбитими 300 вояків.