Новини

27 січня у всьому світі відзначається Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту. Саме в цей день у 1945 році радянська армія звільнила в’язнів концтабору Освенцим (Аушвіц-Біркенау).

Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту був заснований у 2005-му році спеціальною резолюцією ООН.

Голокост - (гр. спалений цілком) загибель значної частини єврейського населення Європи (понад 6 млн.) протягом 1933 - 1945 р.р. У роки війни нацистами було створено 22 табори смерті.

Один із найвідоміших і найстрашніших – Освенцім (Аушвіц).

Один із найважливіших напрямів гітлерівського терору в роки війни визначався расистською теорією нацистів. Винищення «неповноцінних» народів та етнічних груп стало основною лінією політики Берліна на Сході Європи.

Україна поряд з іншими європейськими державами стала жахливим полігоном нацистського конвеєру смерті. Проводились такі собі «Акції зачисток». Ядром антисемітистської політики було уже всім відоме ім’я Адольф Гітлер. Який був лідером Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини. Головним, що відрізняло націонал-соціалізм від інших політичних течій була расова теорія руху.

За цією теорією «вищою расою» проголошувалися німці - нащадки арійців, а всі інші нації - «неповноцінними». Залежно від того, якою мірою нацисти визнавали націю наближеною до «арійської раси», залежала подальша її доля. Євреїв, рома (циган), слов'ян та сотні інших націй нацисти вважали ворожими «вищій расі» й планували їхнє винищення чи перетворення на рабську робочу силу.

Території, на яких проживали «неповноцінні» з точки зору нацистів народи, проголошувалися «життєвим простором» майбутнього «тисячорічного Третього Рейху» й мали бути заселені німецькими колоністами.

Соціалістична й расова риторика знайшли своє відображення й у партійних символах. У написаній 1924 р. в ув'язненні за участь у «пивному заколоті» книзі «Майн кампф» («Моя боротьба») А. Гітлер писав: «Як національні соціалісти ми вбачаємо нашу програму в нашому прапорі. У червоному ми вбачаємо соціальну ідею руху, в білому ми вбачаємо націоналістичну ідею і у свастиці ми вбачаємо нашу місію досягти перемоги арійської людини».
2 серпня 1934 р. помер П. фон Гінденбурґ, і того ж місяця А. Гітлер проголосив себе «фюрером (вождем) Третього Райху». Період встановлення нацистської диктатури завершився.
Правом володіти землею нацисти наділяли лише німців «арійського походження», які зможуть довести документально чистоту своєї «арійської» крові щонайраніше від 1800 р. Політика щодо сім'ї визначалася, як і в Італії, необхідністю заохочення народжуваності, адже А. Гітлер планував не лише загарбницькі війни, а й масове заселення окупованих територій.
Євреї, які становили менше 1 % населення Німеччини, були проголошені чи не головними ворогами диктатури. Нацисти поставили за мету вилучити «неарійців» (євреїв) з громадського життя (нацистське тлумачення «неарійців» передбачало осіб, що мали батьків чи дідусів євреїв). Євреям було заборонено займатися громадськими справами, викладати в школах і університетах, практикувати лікарями, стоматологами і юристами, в їхніх паспортах ставили спеціальні позначки й усім жінкам дописували ім'я Сара, а чоловікам - Ізраїль.

У цілому в 30-х рр. було прийнято понад 400 законів і постанов проти євреїв. У Німеччині процес витіснення євреїв з економічного, політичного і культурного життя тривав п'ять років. Дітей виганяли зі шкіл, а студентів з вузів.
У 1939 р. А. Гітлер власноруч підписав наказ про проведення автаназії («легкої смерті»), під дію якого підпадали всі, чиє життя було «позбавлене цінності»: душевнохворі, хворі на гемофілію, хвороби шкіри, очей, вуха, епілепсію, туберкульоз тощо.
Комуністки і соціалістки, пацифістки, роми, єврейки також примусово стерилізувалися. Упродовж 1934-1939 рр. від примусової стерилізації постраждали 320 тис. осіб.
1 квітня 1933 був організований по всій країні «бойкот єврейських магазинів і товарів». Через 10 днів був оприлюднений декрет, який привласнив євреям статус «неарійців». Євреї виганяли з держустанов, шкіл і університетів, медичних закладів, засобів масової інформації, армії і судових установ.
Нацистська пропаганда створювала з них образ «внутрішнього і зовнішнього ворога», винного у всіх бідах країни.
Власників підприємств і фірм, примусово зобов'язували передати їх "арійцями". Чоловікам і жінкам вписувалося в паспорт "Ізраїль" або "Сара". Після приєднання Австрії було створено спеціальне бюро для здійснення "добровільної еміграції євреїв" на чолі з начальником "єврейського відділу" У листопаді 1938 року світ був вражений подіями т.зв. "Кришталевої ночі". У ніч з 9 на 10 листопада були спалені або зруйновані всі 1400 синагог Німеччини, розграбовані єврейські будинки, магазини, школи. 91 єврей був убитий, кілька тисяч поранено, десятки тисяч відправлені в концтабори.
Із вересня 1941 р. всі євреї В Німеччині зобов’язані були носити спеціальну позначку – Зірку Давида.
Напередодні Другої світової війни Німеччину покинуло понад 300 тисяч євреїв. Більш інтенсивним темпам еміграції перешкоджали високий ступінь асиміляції німецьких євреїв, неможливість масового виїзду в інші держави, а також у підмандатну Палестину через відмови британської влади їх прийняти.
Поневіряння єврейського населення в Європі розпочалось після захоплення Польщі, де під контролем нацистів виявилося більше двох мільйонів громадян цієї нації. Були створені спеціальні єврейські квартали (гетто) у містах. Найбільшим в Європі було Варшавське гетто, створене в кінці 1940 року. Тут 500 тисяч євреїв – третина населення міста – були розміщені на вулицях. Недолік продовольства, хвороби та епідемії, непосильна праця вели до величезної смертності.
За наступаючою німецькою армією рухалися спеціально створені чотири "айзацгрупи" (дві з них діяли на Україні), які повинні були знищувати "ворожі елементи", зокрема євреїв. Вже у перші місяці війни відбулися масові страти євреїв у Литві, Білорусі та на Україні.

2. Комбінати винищення людей

Знищення євреїв проводилося в сільській місцевості та в містах, часто на очах місцевих жителів. Вже до початку 1942 року німцями і місцевими поліцаями було знищено 1,27 млн. чоловік! Було створено кілька сотень гетто. Вони ізолювалися від решти населення колючим дротом. Періодичні розстріли в'язнів гетто свідчили, що нацисти розглядали гетто, як проміжний етап в "остаточному вирішенні" єврейського питання. Понад півтора мільйона євреїв, що проживали на території СРСР на початок війни, загинули від рук нацистів та їх пособників з місцевого населення.
Такі темпи і методи знищення вже не влаштовували нацистів. На проведеній 20 січня 1942 конференції в передмісті Берліна Ванзеє, підготовленої Гейдріхом і Ейхманом, був прийнятий план "остаточного вирішення єврейського питання" зі знищення євреїв 33-х країн Європи, для чого на території Польщі створювалося шість таборів смерті (у Хелмно, Собіборі, Майданеку, Треблінці, Белжець і Освенцімі). Головним з них став Освенцим, де загинуло 1,1 млн. євреїв з 27 країн. У жовтні 1941 року недалеко від Освенціма був побудований ще один табір – Біркенау. Таким чином був створений свого роду комбінат із винищення людей.
У Біркенау було споруджено чотири крематорії, кожен зі своєю газовою камерою. І кожна така пара (газова камера і кремаційні піч) здатна була знищити близько тисячі життів в день! Що й відбувалося з жорстокою методичністю, починаючи з літа 1942 року аж до осені 1944 року.
Особливо інтенсивно "працювали" машини смерті в 1943-1944 роках, коли винищення євреїв в Освенцімі прийняло масовий характер.
Найбільший концентраційний табір - Освенцим - був одночасно і "трудовим" табором. Стариків і жінок з дітьми відправляли в "душогубку" відразу, буквально через кілька годин. Що ж стосується здорових чоловіків і жінок, то їх посилали працювати в майстерні та на фабрики, спеціально побудовані при таборі. Деяких ув'язнених примушували обслуговувати сам "виробничий цикл" знищення. У Освенцим направляли не тільки євреїв, але і поляків, російських військовополонених, а також циган і політичних в'язнів зі всієї Європи. У багатьох таборах існували сформовані з в’язнів музичні капели, як це пізніше описала Естер Бежарано, котра грала в такому оркестрі в Аушвіці: "Ми повинні були грати під час прибуття поїздів, з яких людей гнали прямо в газові камери". В тому ж Аушвіці в’язні, за наказом есесівців, повинні були виготовляти із сувоїв Тори барабани, тамбурини і банджо. А в одному з таборів на околиці Львова був створений цілий симфонічний оркестр, що налічував кілька десятків єврейських музикантів, і якийсь есесівський лейтенант наказував їм грати т.зв. "Танго смерті", яке повинно було звучати під час маршів і тортур, при стратах і копанні могил. У цьому і інших таборах проводилися жахливі, що часто приводили до смертельного результату, експерименти, як в області традиційної медицини, так і з метою відпрацювання найбільш ефективних методів масової стерилізації "расово неповноцінних" груп. У якості "піддослідних" вважали за краще використовувати жінок і дітей. Вдавався до цього "експериментального полігону" і військове відомство. В'язнів поміщали в спеціальні холодильні камери і проводили над ними досліди з переохолодженням і штучним заморожуванням. Для випробування нових медичних засобів викликалися різні захворювання: малярія, висипний тиф, інфекційна жовтяниця та ін. На живих людях перевіряли вплив на організм отрут і дію запальних бомб.

3. Голокост на Україні
Друга Світова Війна була трагедією для українських євреїв

На превеликий жаль, Голокост не обійшов стороною Україну. Друга Світова Війна була трагедією для українських євреїв. За даними, наведеними в засобах масової інформації, на окупованих ворогом територіях колишнього Радянського Союзу було знищено 2.5 мільйони євреїв.
Нацистський смерч понад три роки душив Україну. Вбивства євреїв розпочалися восени 1941 року, спочатку в центральній, а потім і в Західній Україні. Спалено сотні сіл, знищено понад шість мільйонів мирних жителів. Серед них – півтора мільйона єврейських жінок, дітей і немічних старих. Із теренів України зметено цілі містечка – штетли зі своєрідною культурою, святими книгами, молитовною силою. Страшним символом Голокосту стала трагедія у Бабиному Яру (29-30 вересня 1941 р.).
29 вересня 1941 року в окупованому нацистами Києві в Бабиному Яру почались масові розстріли мирного населення міста - за два дні було вбито 33 771 тисячі євреїв (не рахуючи дітей до 3-х років, яких розстрілювали, але не рахували).
Німецька армія окупувала Київ 19 вересня і з наступного дня спеціальні підрозділи СС почали підготовку виконання наказу Гітлера про знищення усіх євреїв і радянських офіційних осіб. Перший розстріл відбувся 27 вересня — були знищені 752 пацієнта психіатричної лікарні ім. Івана Павлова, яка знаходилась поблизу Бабиного Яру. Цього ж дня німецьким комендантом міста було видано наказ усім євреям разом з речами з'явитись 29 вересня з документами і цінними речами в збірний пункт біля Бабиного Яру для евакуації.
Зранку 29 вересня понад 30 тисяч євреїв прибули на північну околицю Києва невеликими групами. Їх розстрілювали по 30-40 чоловік і скидали в рів. Після того як він наповнювався 2-3 рядами тіл, мертвих присипали землею. За два дні у Бабиному Яру було розстріляно 33 771 чоловік. Наступні розстріли євреїв відбулись 1, 2, 8 і 11 жовтня 1941 року.
За оцінками, за три роки у Бабиному Яру було розстріляно від 70 000 до 200 000 чоловік. Крім того, у Сирецькому концтаборі, де утримувались колишні комуністичні активісти, підпильники і військовополонені, за роки війни загинуло більше 25 тисяч осіб. Коли почався відступ німецької армії з території СРСР, нацисти намагались сховати сліди злочинів - їм вдалось ексгумувати частину тіл і спалити їх, але залишились числені свідки і криміналістичні докази розстрілів мирного населення Києва.

4. Подібне неможливо забути

Табір смерті Освенцим сьогодні став Державним музеєм Аушвіц-Біркенау. Він створений для того, щоб світ пам'ятав про звірства нацистів. Це був найбільший комплекс, де здійснювалося масове знищення людей. Сьогодні Аушвіц – місце поломництва, куди щорічно приїжджає до півмільйона людей. В основному це поляки, американці, німці, але більша частина з них – євреї.
Символом єврейського Опору стало повстання у Варшавському гетто, яке розпочалося 19 квітня 1943 року. До його річниці щорічно відзначається День пам'яті євреїв – жертв нацизму та героїв Опору. Повстання тривало кілька тижнів, майже всі його учасники загинули зі зброєю в руках. Успішним було повстання і втеча кількох сотень в'язнів з табору смерті Собібор на чолі з радянським військовополоненим, євреєм А. Печерським. Збройний опір і пагони в'язнів існували і в Мінському, Каунаському, Білостоцькому і Віленському гетто. Єврейські партизанські загони і групи загальною чисельністю близько 30 тисяч людей боролися проти фашистських зайд в лісах Білорусії, Литви та України. Півмільйона радянських євреїв воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни. Виступаючи 14 листопада 1941 року по радіо, прем'єр-міністр Англії Уїнстон Черчілль сказав: "... Ніхто не постраждав жорстокіше, ніж єврей, на тіло і душу якого обрушилося невимовне зло гітлерівського порочного режиму. Єврей прийняв на себе перший удар нацистського наступу на принципи свободи і людської гідності. Він ніс і несе на собі тягар, який може виявитися непосильним. Однак ... він не втратив волі до опору. Безсумнівно, в День Перемоги страждання єврея і його роль у цій боротьбі не будуть забуті". А в липні 1944 року, у доповіді про Аушвіц, Черчілль заявив: "... Немає сумнівів, що це найжахливіший злочин, коли-або вчинений в історії цього світу, і його було скоєно наукової машиною номінально цивілізованих людей ..., однією з провідних націй Європи. Ясно, що всі пов'язані з цим злочином, ... здійснюючи бійню, повинні бути відправлені на смерть ".У 2005 році вийшов на екран фільм "Приреченість" (Fateless), знятий зусиллями німецьких, угорських і британських кінематографістів. "Це одне із самих значних творів про Голокост. У жовтні 2006 року в Україні відбулася прем'єра фільму Сергія Буковського «Назви своє ім'я», в якому були використані фрагменти з інтерв'ю з тими, хто пережив Голокост, зібрані Фондом Стівена Спілберга в Україні десять років тому.

Сьогодні наше покоління неповинне лише акцентувати увагу на страхіттях Голоксту. Ми не можемо його відчути всім єством, як ті, хто вижив у страшні лихоліття. Ми повинні винести уроки.
«Допоки жива людська пам'ять, трагедію Голокосту слід згадувати із соромом і жахом. Людство мусить не забувати про мільйони ні в чому неповинних євреїв і представників інших меншин, про чоловіків, жінок і дітей, яких було знищено варварськими методами, і віддавати їм належну шану. В ті часи понад півтора мільйона українських євреїв було знищено нацистами .

Ми вірим в майбутнє твоє, Україно!
Говорять сьогодні дорослі й малі
Бо ти в нас – найкраща, бо ти в нас єдина,
Немає такої, як ти ,на землі.

Молюсь за тебе, Україно,
Молюсь за тебе кожен час,
Бо ти у нас одна-єдина,-
Писав в своїх віршах Тарас

«Молюсь, - казав він,- щоб у тебе
Не було між людьми війни
Щоб завжди було чисте небо
На нашій стомленій землі».

Щоб завше у садку смерека
Весняним квітом під вікном цвіла
І прилітали з вирію лелеки,
Щоб гомін хвиль послухати Дніпра!

Слава нашій Україні, невмируща слава.

Україна... Золота, чарівна сторона.
Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена.
Скільки ніжних поетичних слів придумали люди, щоб висловити гарячу любов до краю, де народилися й живуть!
У глибину століть сягає історія нашого народу.

Україна має багате й славне минуле.
Вона виплекала Запорозьку Січ, славетну Києво-Могилянську академію.

Україна виколисала велетнів сили і духу — таких, як Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Григорій Сковорода, Устим Кармелюк, Юрій Дрогобич, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Грушевський...

Цей перелік можна продовжити й іменами наших сучасників, які примножують славу нашої Батьківщини. І сьогодні ми святкуємо річницю проголошення Соборності нашої держави.

...Народилась Україна Нова,
Небувала, чиста, як дитя,
Україна Зоряної Мови,
Україна Божого Буття!

Україна казки і кохання.
Та Держава, де щезає тлінь.
Україна творчого повстання
Для усіх безсмертних поколінь.

Україно, вернуться до тебе —
Матері, сторожові вогні,
Ясні зорі і хмарини з неба,
Козаки воскреслі і пісні.

Прийдуть квіти і маленькі діти.
Прийде казка і пташиний спів,
Забринять у просторі сюїти
Всіх дерзань і небувалих снів.

Україно-Матінко! Воскресни!
Тануть сни і котяться в імлу...
І Софія — Мудрість Пречудесна
Вже стоїть на Київськім Валу!

Побратими, гляньте на руїни —
То ж не прах, не камені прості!
То в Руці Святої України
Всесвіту Ворота Золоті!

День Гідності та Свободи — свято в Україні, що відзначається щороку 21 листопада на честь початку цього дня двох революцій: Помаранчевої революції (2004 року) та Революції Гідності (2013 року).
Встановлене «з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року - лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору…» згідно з указом Президента України Петра Порошенка № 872/2014 «Про День Гідності та Свободи» від 13 листопада 2014 року.

Після подій 2013-го - 2014-го року, революції Гідності і трагедії початку неоголошеної війни Росії проти України, окупації «братнім російським народом» Кримського півострова і декількох обласних центрів на сході України, відповідно до Указу Президента України Петра Порошенка № 872/2014 від 13-го листопада 2014-го року, з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддаючи належне шанування патріотизму і мужності громадян, які восени 2004-го року і в листопаді 2013 - лютому 2014 стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів Української держави та її європейського вибору, святковий День отримав нове дихання.

День Соборності — свято України,
яке відзначають щороку 22 січня в день проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 році.

Офіційно в Україні День соборності відзначають з 1999 року.
Свято встановлено в Україні «…враховуючи велике політичне та історичне значення об'єднання Української Народної
Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави…» згідно з Указом Президента України «Про День соборності України» від 21 січня 1999 року № 42/99.

Цього дня прийнято також згадувати іншу подію, яка відбулась рівно на рік раніше 22 січня 1918 р. — прийняття ІV Універсалу УЦР, яким проголошувалася повна незалежність УНР.

«Одна вчителька вирішила пояснити дітям, чому не можна ображати інших.
Ось що вона розповіла:
"Одного разу перед початком уроків я купила в магазині 2 яблука. Вони були майже однакові за кольором і розміром.
На початку класної години я запитала в дітей: "Чим відрізняються ці яблука?" Вони лише знизали плечима, адже суттєвої відмінності між ними не було.
Тоді я взяла одне яблуко і, звертаючись до нього, сказала: "Ти таке погане, огидне яблуко!" — і кинула його на підлогу. Учні подивилися на мене як на божевільну.
Я підняла яблуко і запропонувала одному з учнів: "Знайди в цьому яблуці щось погане, скажи про це і теж кинь
його на підлогу". Учень слухняно виконав прохання. Я запропонувала зробити те саме іншим дітям.
Учні легко знаходили в яблуці якісь недоліки: "Мені не подобається твій хвостик! У тебе противна шкірка!" — казали вони і щоразу кидали яблуко на підлогу.
Коли фрукт повернувся до мене, я ще раз запитала, чи бачать діти якусь відмінність між цим яблуком і тим, що
ввесь цей час лежало на столі. Вони знову не знали, що відповісти, адже попри те, що ми добряче "познущалися" над яблуком, значних зовнішніх ушкоджень
у нього не було.
Тоді я розрізала обидва яблука. Те, що лежало на столі, всередині було білим, а друге — коричневим, вкритим "синцями" від ударів об підлогу.
Я сказала: "Діти, але це ж ми його таким зробили! Це наша провина!" У класі запала мертва тиша. Я продовжила: "Те саме відбувається і з людьми, яких ми
ображаємо чи обзиваємо. Зовні не бачимо, як це на них позначається, але ми завдаємо їм величезну кількість внутрішніх ран!"»

Запитання для обговорення:
• Як почуваються ті, кого обзивають і
цькують однолітки? (Ображеними,
пригніченими, вони можуть вважати
себе винними, часто плачуть.)
• Як це позначається на їхньому навчанні? (Не хочуть ходити до школи,
втрачають інтерес до навчання, пропускають заняття.)
• Що вони думають про тих, хто їх ображає? (Вважають їх жорстокими і безсердечними.)
• Чому деякі люди ображають інших?
(Хочуть ствердитися за рахунок іншого; можливо, їх самих раніше ображали, і вони думають, що це нормально, вони
роблять це за компанію з друзями.)

Підсумуйте: «Булінгу може зазнати будь-яка дитина у школі, але жодна не заслуговує на таке ставлення».

Здоров'я дитини, в першу чергу, ґрунтується на витримці її батьків і бажанні зрозуміти дитину. У питаннях здоров'я власного чада батьки в основному повинні розраховувати не на дільничного лікаря-педіатра, а, в першу чергу, на своє власне терпіння. У дитячому віці організм людини ще не повністю адаптувався до життєвих умов довкілля, тому здоров'я дітей більш схильне до впливу несприятливих зовнішніх чинників.

Одним з наріжних каменів благополучного розвитку дитини є здорове харчування маляти. Харчування може допомогти попередити виникнення хвороби або ж навпаки - прискорити її появу. Тому в питаннях харчування дитяти батьки повинні проявити максимум уважності та настороженості.
На що ж варто звернути увагу батькам, щоб харчування дитяти було правильним? По-перше, необхідно пам'ятати про те, що організму, який розвивається, для підтримки процесів росту потрібна достатня кількість енергії. Здорове дитя не сидить на місці і завжди перебуває в русі - весь час активно пізнає світ. Отже, харчування дитини повинне відповідати її енергетичним запитам. Основним джерелом енергії для людини є вуглеводи. Велика кількість вуглеводів міститься в крупах, злаках. Тому каші є для дітей основою здорового харчування.
Існує думка, що лише м'ясні продукти здатні забезпечити дитині повноцінне здорове харчування. Без сумніву, м'ясні продукти незамінні ні у молодому віці, ні в літньому. Проте травна система дитини частенько ще не здатна працювати в повну силу, як у дорослого, а переварювання м'яса - досить енергоємний процес. Тому дітям корисно залишати не менше двох вегетаріанських днів на тиждень, а м'ясні страви вживати не частіше одного разу на день. До того ж, вегетаріанські дні - розвантажувальні. В цей час легше протікають травні процеси, що сприяє відпочинку всього шлунково-кишкового тракту. Не варто додавати в раціон маляти жирні м'ясні бульйони. Зверніть увагу на те, що останнім часом м'ясні напівфабрикати і ковбасні вироби нашої харчової промисловості містять такі компоненти як нітрати і нітрит. Ці речовини є канцерогенами. Тому ці продукти харчування в дитячому меню слід обмежувати. Нітрати так само містяться в овочах, особливо часто отруєння у дітей виникають від тепличних овочів. Але здорове харчування неможливе без рослинної їжі – що робити у такому разі? Для виведення нітратів овочі можна вимочувати в холодній воді протягом 30-40 хвилин. Також можна варити їх дрібно порізаними. У цих випадках близько 50% нітратів переходить у воду. Десята частина нітросполук накопичується в шкірці фруктів і овочів. Тому перед тим як дати дитині фрукти або овочі, необхідно очистити їх від шкірки.
У харчуванні дитини основний пріоритет необхідно надавати природним продуктам, які приготувала для нас природа. Як би принадно не виглядали барвисті коробочки, не варто забувати про те, що харчування дітей повинне бути натуральним. Адже чим менший процес хімічної і фізичної обробки пройшли продукти харчування, тим більшу цінність вони мають. Особливо це стосується вітамінів. Для максимального збереження корисних властивостей продуктів намагайтеся піддавати їх мінімально можливій термічній обробці. Зазвичай продукти дитині варять на пару.
Здорове харчування швидко зростаючого організму немислиме без Са (кальцію). Міцність кісток протягом життя людини прямо залежить від кількості Са, яку вона отримала в дитячому віці. До того ж Са забезпечує процеси згортання крові, м'язового скорочення, у тому числі скорочення серцевого м'яза. Маленькі діти при дефіцті Са можуть захворіти рахітом. Тому здоровою дитина може стати, лише якщо вона з їжею отримує достатню кількість Са. Традиційними джерелами Са є молочні продукти (молоко, сир), тому батьки неодмінно повинні включати їх у раціон своєї дитини.
Слід обмежувати пристрасті дитини до солодкого. Тим більше не слід виховувати її, використовуючи якісь смакові переваги маляти. Наявність солодких продуктів у раціоні маляти може викликати посилене бродіння їжі в травному тракті і згубно відіб'ється на здоров'ї дитини. Надмірне бродіння може повторно сприяти появі проносів, гастритів та аллергій.
Здоров'я дітей також залежить від режиму харчування. Апетит приходить тоді, коли дитина встигла побігати, награтися. В цей час у травній системі починається підготовка до прийому їжі: активізуються шлункові ферменти, "запускається" моторика кишечника. Вигляд їжі та її запах повинні сприяти появі апетиту. Необхідно приділяти увагу культурі їжі, навколишньому оточенню. Тому в цьому питанні батьки повинні самі подумати, як краще організувати цей процес у кожному конкретному випадку, оскільки здорове харчування дитини вимагає індивідуального підходу.

Тетяна МІХЄЄВА, асистент кафедри педіатрії, неонатології та перинатальної медицини БДМУ

Науково-педагогічний проект "Інтелект України" - майбутнє освіти
Не можна людину всього навчити на все життя, її можна навчити вчитися все життя. Д.Дідро

Сутність проекту полягає не стільки в отриманні учнями поглиблених знань, скільки в набутті необхідних навичок роботи з інформацією. Діти вчаться аналізувати, творчо мислити, пізнавати навколишній світ. У процесі навчання виховуються цілеспрямовані, працелюбні, організовані, наполегливі та вольові молоді громадяни нашого суспільства.
Проект розрахований на академічно здібну дитину і розроблений таким чином, щоб урахувати вікові особливості учнів та збільшити інтерес до навчання. Завдяки міжпредметним зв’язкам, інтегрованим урокам, засобам наочності й відеоматеріалам, об’єкт вивчення стає більш зрозумілим та цікавим. Навчаючись, учні не отримують знання у готовому вигляді, а здобувають їх шляхом відкриття нового, через самостійну і практичну діяльність, де кожен учень постійно перебуває у стані пошуку, вчиться знаходити необхідну інформацію, щоб вирішити проблему. Таке активне навчання передбачає застосування різноманітних методів, які стимулюють пізнавальну активність учнів.
Важливим моментом є формування емоційно-позитивного стану дитини в процесі навчання. Це відбувається через незвичну добірку видів завдань: виконання пісень під карооке, читання казок способом стеження за диктором, робота з уривками мультфільмів та пошук переглянутого в тексті тощо. Логічна та цікава побудова уроків, які насичені різними інтерактивними вправами, коли діти мають можливість попрацювати з плакатами та ілюстраціями, переглянути цікаву презентацію чи відео, поспівати та порухатись, – запорука успішної роботи.
У науково-педагогічному проекті «Інтелект України», головним девізом якого є «Не кажи «не вмію», а кажи «навчуся». Саме цього педагоги вчать дітей кожного уроку, адже учні мають вірити у власні сили. На уроках творчі вчителі використовують найкращі форми та методики сучасної педагогіки, мультимедіа та інноваційні технології. Створення на уроці ситуації успіху, зацікавленості, комфорту сприяє потужній мотивації та активізації процесу пізнання. Тому найскладніший матеріал діти сприймають легко, цікаво й доступно.
Цей проект – нова якість освіти, новий підхід до навчання.

Клімат материка Австралія дуже посушливий та жаркий. Південний тропік перетинає Австралію майже посередині, тому Сонце над північною частиною її території буває у зеніті

Материк Австралія одержує велику кількість сонячної радіації позаяк великий кут падіння променів Сонця. Австралія лежить повністю в південній півкулі, тому найтеплішим місяцем на материку є січень, найхолоднішим - липень.

На клімат Австралії впливають постійні вітри - південно-східні пасати, що дмуть з тропіків до екватора. Вони приходять з Тихого океану, тому несуть вологі повітряні маси. Але Великий Вододільний хребет затримує пасати. Це впливає на перерозподіл опадів: їх одержують лише невеликі прибережні райони до гір, за горами опадів мало.

На клімат узбережжя впливають морські течії: холодні течії викликають суху погоду, теплі - вологу. Тому мало зволоженими є західне узбережжя (через холодну Західно-Австралійську течію) та південне (через течію Західних вітрів). Багато опадів одержують східні береги через теплу Східно-Австралійську течію. Австралія є найбільш посушливим материком в світі.

На території Австралії виділяють такі кліматичні пояси:

субекваторіальний,
тропічний,
субтропічний.
Субекваторіальний кліматичний пояс охоплює північну частину Австралії до 15-17° пд. ш. Клімат формується під впливом літнього океанічного екваторіального й зимового континентального тропічного повітря.

Улітку тут стоїть жарка й волога погода з частими інтенсивними атмосферними опадами. Середня місячна кількість опадів у цей період становить 230-380 мм, а добові максимуми перевищують 290 мм. Середньомісячні температури при цьому становлять 28-29°С, максимальні - близько 40°С, а мінімальні - від 17 до 20°С. Відносна вологість у середньому за місяць більша від 70%. Значні атмосферні опади влітку настільки зволожують ґрунт і повітря, що навіть у період континентального мусону відносна вологість не буває нижчою 50% і природна рослинність не припиняє вегетації. Тому типовим природним ландшафтом тут є вічнозелені тропічні ліси.

Над субекваторіальним поясом у другій половині літа зрідка проносяться тропічні циклони, що завдають матеріальних збитків.

Тільки в південних районах, де річна кількість атмосферних опадів не більша 600 мм, під час континентального мусону природна рослинність припиняє вегетацію, а для вегетації культурних рослин застосовують штучне зрошування.

Тропічний кліматичний пояс простягається пояс через континент із заходу на схід від 15-17° пд. ш. на півночі до 30-32° пд. ш. Клімат тропічного поясу неоднорідний через відмінності в зволоженні й термічному режимі.

Суша й атмосфера інтенсивно нагріваються вдень і охолоджуються вночі.

Середні місячні температури повітря в континентальній частині поясу становлять улітку 27-31°С, причому абсолютні максимуми досягають 45-50°С, а абсолютні мінімуми приблизно 5-10°С. Місячна кількість атмосферних опадів у цей період рідко перевищує 40 мм, а здебільшого становить 10-15 мм. Тому середня місячна відносна вологість не завжди досягає 30% чи вище: узимку термічний режим знижується в середньому на 17-15 °С в основному внаслідок зменшення нічних температур (-6, -10°С); абсолютні максимуми залишаються понад 30-35°С. Кількість атмосферних опадів узимку зменшується до 5-15 мм на місяць, а відносна вологість при цьому в середньому становить 35-45%, що зумовлюється загальним зниженням термічного режиму повітря.

На західному узбережжі тропічного поясу Австралії температури повітря нижчі на 3-5°С, ніж у континентальній частині, і річна кількість атмосферних опадів зменшується до 150-175 мм з підвищенням відносної вологості повітря внаслідок формування туманів під впливом вод холодної Західно-Австралійської течії та інверсійних процесів.

Зовсім інші умови річного ходу термічного режиму й атмосферного зволоження на східному узбережжі тропічного поясу і східних схилах Великого Вододільного хребта, де річна кількість атмосферних опадів становить понад 1500 мм, і розподіляються вони досить рівномірно протягом року, що забезпечує високі запаси вологи в ґрунті та повітрі, високий рівень води в річках. Річний і добовий хід температури повітря при цьому знижується на 5-6°С, що сприяє разом із значною вологістю повітря інтенсивному розвитку деревної рослинності. Тут поширені природні комплекси вічнозелених тропічних лісів як продовження субекваторіальних лісів. На ділянках, зайнятих культурною рослинністю, вирощують різноманітні теплолюбні сільськогосподарські культури.

На західних схилах Великого Вододільного хребта річна кількість атмосферних опадів у два з лишком рази менша, ніж на східних (600-500 мм). Основна їх маса випадає влітку. Тому вегетація рослин узимку припиняється. В природних умовах переважає трав'янистий рослинний покрив. На сільськогосподарських угіддях для продовження вегетації культурних рослин застосовують додаткове зрошування.

Отже, в межах тропічного поясу Австралії можна виділити дві кліматичні області: континентальну і тихоокеанську, що охоплює тихоокеанське узбережжя тропічного поясу та схили Великого Вододільного хребта. Деякі вчені виділяють західну (індійську), континентальну (центральну) і східну (тихоокеанську) області тропічного поясу. У західній та центральній областях розвиток рослинності можливий тільки при штучному зрошуванні. Тут розкинулися великі пустелі - Вікторія, Гібсона тощо.

Субтропічний пояс охоплює південні райони континенту і північну частину острова Тасманія та острів Північний Нової Зеландії. Для цього поясу характерна сезонна зміна двох типів повітряних мас — улітку поширене тропічне повітря, а взимку - повітря помірних широт. Залежно від циркуляційних особливостей території влітку на континент також надходить континентальне чи океанічне тропічне повітря, що позначається на погодних процесах. Узимку на погоду значно впливають циклони, що переміщуються з півдня на північ і назад.

Найсухіше літо характерне для центральної частини поясу, де в цей час переважає тропічне континентальне повітря. Найвологіше воно на сході, де в цей період випадає 40-50% річної кількості атмосферних опадів. У південно-західній частині поясу атмосферні опади випадають переважно взимку. Їх середня місячна кількість становить 130-190 мм, а добові максимуми досягають майже 100 мм.

Улітку найвищі середні місячні температури - від 21 до 23°С на півдні й південному заході. На південному сході вони дещо нижчі (19-21°С) у зв'язку з атмосферними опадами й підвищеною вологістю повітря. На острові Північному у Новій Зеландії і на острові Тасманія температура повітря у цей період становить 15-17 °С.

Значних змін зазнають улітку абсолютні максимуми температури повітря: від 42-45°С на континенті до 29-31°С на островах. Узимку середні місячні температури знижуються на 10-12°С, абсолютні максимуми - на 13-16°С. Абсолютні мінімуми скрізь близькі до 0°С.

У крайніх південних районах субтропічного поясу взимку з надходженням океанічних повітряних мас помірних широт бувають снігопади.

Міністерством освіти і науки надані роз'ясненнящодо мінімальних вимог до обсягу (кількості годин) підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів загальної середньої, професійної та фахової передвищої освіти, а також до працівників закладів дошкільної і позашкільної освіти.
У відомстві повідомляють, що загальний обсяг підвищення кваліфікації педагогічного працівника закладу загальної середньої, професійної та фахової передвищої освіти не може бути менше ніж 150 годин на п'ять років, а обсяг підвищення кваліфікації педагогічного працівника дошкільного, позашкільного закладу освіти - менше ніж 120 годин на п'ять років.
З огляду на відсутність встановлених законодавством норм щорічного підвищення кваліфікації, необхідного для проходження чергової атестації, у Міністерстві освіти і науки рекомендують атестаційним комісіям, починаючи з 2020 року:
1) встановлювати мінімальні вимоги щодо обсягу (кількості годин) підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої освіти, а саме:

30 годин, якщо завершення атестації припадає на 2020 рік;

60 годин, якщо завершення атестації припадає на 2021 рік;

90 годин, якщо завершення атестації припадає на 2022 рік;

150 годин, якщо завершення атестації припадає на 2023 рік та наступні роки.

2) встановлювати мінімальні вимоги щодо обсягу (кількості годин) підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів дошкільної, позашкільної освіти не менше ніж:

24 години, якщо завершення атестації припадає на 2020 рік;

48 годин, якщо завершення атестації припадає на 2021 рік;

72 годин, якщо завершення атестації припадає на 2022 рік;

120 годин, якщо завершення атестації припадає на 2023 рік та наступні роки.

Orice suflet romantic sau melancolic este mereu atras de creație, mai ales de cea în versuri. Este împins parcă de o dorință de a-și așterne pe hârtie sentimentele, fie cele de tristețe, de singurătate, fie cele de fericire, dragoste, entuziasm sau admirație. Foarte puțini însă reușesc acest lucru. Nu e deloc ușor să găsești cele mai potrivite cuvinte care să-și exprime starea sufletească, să reușești să-ți așterni gândurile si sentimentele pe hârtie într-o rimă perfectă, să dai versurilor un ton melodios, să-i transmiți cititorului exact starea ta sufletească. Deci, cu alte cuvinte nu e deloc ușor să fii poet. Poate ca un adevărat poet se naște cu acest dar sau poate frumusețea sa interioară, sufletească îl transformă în poet. De aceea, cred că un poet trebuie considerat întotdeauna un geniu, pe bună dreptate. Literatura noastră a avut de-a lungul timpului parte de poeți adevărați și deosebit de talentați, care ne-au lăsat o opera minunată de care putem fi întotdeauna mândri. Deasupra tuturor însă, a strălucit mereu o stea, "Luceafărul" poeziei românești, o stea care nu se va stinge niciodată și poate niciodată nu va răsări alta mai strălucitoare decât ea. Aceasta stea, acest "Luceafăr" al neamului nostru și nu numai, este Eminescu. Geniul său, talentul său neasemuit de creație l-a înalțat așa sus, l-a transformat în "Luceafăr" și odată cu asta în Sfânt, în Sfântul Preacurat al versului românesc. Acest talent de a găsi mereu cuvântul potrivit la locul potrivit, de a da versului o luminozitate si o claritate neasemuită, de a-l face melodios și înțeles ușor de fiecare cititor, este un talent desăvârșit al unui poet în toată puterea cuvântului. Eminescu este poate cel mai de preț dar pe care ni l-a dat vreodată literatura romanească, o adevarată minune care nu durează "trei zile" precum se spune despre orice minune, ci va dura veșnic, va rămâne mereu vie în sufletele noastre. A devenit o tradiție ca la fiecare mijloc de ianuarie, elevii si cadrele didactice de la CIE Culiceni”, să-i aducă un omagiu lui Mihai Eminescu, „omul desăvârșit al culturii române”, cum îl definea Constantin Noica. La sfarșitul săptămânii trecute, la școala din Culiceni , a avut loc un eveniment special dedicat împlinirii a 170 de ani de la nașterea celui mai mare poet român, Mihai Eminescu. Elevii au prezentat un spectacol în care au cântat si au recitat poezii din opera eminesciană. Evenimentul a debutat cu o prezentare despre viața și activitatea poetului, intitulată” Pe urmele lui Eminescu”. De asemenea în cadrul evenimentului au fost expuse colaje și desene dedicate poetului Eminescu, realizate de elevii școlii CIE Culiceni. Spre sfârșitul întrunirii, copiii au format doua echipe și au susținut un concurs de cultură generală, care a avut ca tema: ” Eminescu prin ochii de copil ”, cu tematici si evenimente din viața lui Mihai Eminescu. Ei au fost premiați cu diplome de onoare. Ne mândrim că avem elevi talentați, iubesc literatura română clasică și contemporană și le dorim succes în continuare pentu a participa activ la toate manifestăriile ce sunt în fiecare zi.

Солдатська печера —карстова печера розташована в східній частині масиву Карабі-Яйла (Крим).

Солдатська печера - найглибша печера в Україні. Глибина - 519 метрів.

До глибини 120 метрів являє собою досить широку (від 2 – до 5 м) нахилену галерею, що утворилась після обвалу верхньоюрських вапняків.

На глибині 120—450 м складається з лабіринту вузьких ходів, з'єднаних колодязями довжиною 9—85 м.

Нижче 450 метрів вона переходить у звужену заводнену галерею довжиною 380 метрів, що закінчується сифоном.

У печері є сталактити, сталагміти, значні відклади глини.

Печера обводнена, рясніє вузькими ходами, колодязями і численними сифонами

Вхід в печеру обмежений

Названа на честь безіменних солдатів, полеглих в роки Великої Вітчизняної Війни.

До печери можна доїхати автомашиною від села Красноселівка по грунтовій лісовій дорозі на східних схилах Карабі. У 100 м від дороги серед зеленіють луки у триметровій воронці починається печера півметровим в діаметрі лазом, що опускається вниз під кутом 200 в північному напрямку.

Конструктори Lego вже давно завоювали популярність як серед дітей, так і серед дорослих. Для когось пластмасові цеглинки Lego – просто забавна розвага, але є й справжні фанати цієї справи, які своїми руками з конструктора роблять справжні шедеври.

Трохи історії. Перші конструктори Lego, що складаються з простих деталей, почали випускати в Данії ще в далекому 1949 році. Через деякий час компанія зайнялася виробництвом тематичних наборів, які й сьогодні користуються великим попитом у покупців. Сьогодні продукція Lego продається в багатьох країнах світу, а ось в чеській столиці Празі ще й діє найбільший в Європі магазин-музей Lego.

Величезний магазин весь заповнений барвистими конструкторами, зробленими з нього об’єктами, а також різноманітними логотипами відомого бренду.

У стінах магазину можна купити як окремі деталі конструктора Lego, так і цілі набори. У спеціальному відділі пропонують придбати окремі деталі конструктора.

Але найцікавіше чекає тих, хто спуститися по сходах в музей Lego. У приватній колекції музею є безліч композицій, зроблених з конструктора іменитої компанії. Зокрема, на полицях можна побачити мініатюрні копії популярних пам’яток, різноманітну техніку, а також героїв фантастичних фільмів.

У музеї також є кімната, де кожен може проявити свій талант і власноруч спробувати щось зібрати з різнокольорових пластмасових цеглинок. Туди потрапити неважко, а ось покинути його навряд чи вийде так само легко, особливо в компанії маленьких дітей.

Гетсиманський сад біля підніжжя Оливкової гори, вище долини Кедрон, традиція пов’язує з молінням Ісуса в ніч перед його розп’яттям.

Невеликий, всього 1200 квадратних метрів, сад примикає до базиліки Боріння (церкви Всіх Націй). За високою кам’яною стіною ростуть стародавні оливи: потужні, вузлуваті, величні. Екскурсоводи люблять розповідати, що саме біля них молився в ніч перед арештом і розп’яттям Христос.
В саду дійсно є вісім дуже старих дерев.

Три з них досліджували методом радіовуглецевого аналізу – з’ясувалося, що їм близько дев’ятисот років. Однак аналіз ДНК показав: всі вони походять від одного батьківського дерева – можливо, від того, що росло тут за часів Ісуса Христа.

Римляни, зруйнувавши в 70 році Єрусалим, вирубали і всі тутешні дерева. Але оливи – незвичайно стійкі рослини: якщо в грунті залишається корінь, рано чи пізно він дає новий пагін. Відомо, що коріння нинішніх дерев куди більш поважного віку, ніж це показав перший аналіз.

Тим не менш, важко стверджувати, що Страсті Христові почалися саме тут. У Євангеліях згадується тільки місцевість – Гефсиманія. Так іменували всю долину біля підніжжя Оливкової гори. Реально боріння Ісуса могли відбуватися десь поруч із сучасним Гефсиманським садом – наприклад, у Гетсиманського грота, що метрах в ста до півночі, біля печерної церкви Успіння Богородиці. Або на території базиліки Боріння – тут перед вівтарем знаходиться вершина скелі, на якій, за переказами, молився Христос.

Як би то не було, оливи нинішнього Гетсиманського саду – прямі спадкоємиці тих, що бачили Ісуса з учнями. Христос і апостоли прийшли сюди після Таємної Вечері. На ній учні дізналися, що станеться в найближчі години: зрада одного з них, зречення іншого, кінець земного життя Спасителя. Навіть розмірковуючи про це, втомлені апостоли таки заснули.

Людське ж єство Ісуса тріпотіло напередодні хресних мук. Відійшовши від сплячих Він пристрасно молився, просячи Отця небесного: «Отче! о, як волієш пронести мимо Мене цю чашу! втім не моя воля, а Твоя нехай буде »(Лк. 22:42). Це і було Моління про Чашу, у наступні два тисячоліття надихаюче художників і поетів.

Укріплений молитвою, Ісус розбудив учнів і зустрів поцілунок Іуди, за яким і впізнали Христа. Потім був арешт, допит в Синедріоні, вирок Пілата, шлях на Голгофу, кара.

Гетсиманський сад сьогодні доглянутий і приємний оку. Акуратні доріжки посипані дрібними камінчиками. Екскурсанти фотографують знамениті дерева. Не звертаючи уваги на гостей, працівники збирають урожай: тутешні оливи і раніше повні життя.

Ладозьке озеро — найбільше озеро Європи розташоване у Росії.

Площа поверхні: 17 870 км²

Висота: 4,84 м

Глибина середня: 46,9 м

Глибина макс.: 230 м

Розмір: 219×138 км

Довжина: 219 км

Ширина: 138 км

Берегова лінія: 1570 км

Об'єм: 838 км³.

Байкал — озеро в Росії, що знаходиться у горах південної частини Східного Сибіру.

Це найглибше прісноводне озеро на Землі, розташоване на висоті 456 м над рівнем моря; найглибша ділянка озера розташована поблизу острова Ольхон становить 1642 м.

Найбільша глибина занурення становила 1620 м.

Середня глибина його також дуже велика — 744,4 м. Площа — 31,5 тис. км²; вода дуже прозора (до 40 м).

Це найстаріше озеро на планеті, яке збереглось до наших днів, — воно утворилось 25 млн років тому.

Апетрі Анастасія Вадимівна, учениця 8 - го класу Куликівського НВК взяла участь у "ХІХ Всеукраїнському конкурсі учнівської творчості" у номінації "Література" та зайняла ІІІ місце.

Pe pământul Daciei străbune,

Frământat de lacrimi și dureri,

Eminescu vine să ne adune

Într-un gest al marii noastre vreri…

Eminescu-i steaua ce ne poartă,

Eminescu-i tot ce-avem mai scump.

În incinta liceului Gheorghe Asachi, raionul Herța, azi, a avut loc "Concursul - recital de poezie eminesciană, ediția a IX-a, 2020" unde ne-am adunat în miez de iarnă să-l cinstim cu pietate memoria Luceafărului poeziei românești, a celui mai strălucit meteor, care a sclipit deasupra lumii cu aproape două secole în urmă – Mihai Eminescu.

Luceafărul poeziei româneşti a fost omagiat şi anul acesta cu concursul de declamare a versurilor eminesciene. Potrivit regulamentului concursului, participanții trebuie să se prezinte cu o poezie din creația lui Mihai Eminescu, poezie care nu este inclusă în programa școlară.

Printre participanții care au luat parte la concurs s-a înregistrat și școala CIE Culiceni, care s-a clasat la prima categorie (clasele 5-7) pe locul III, eleva clasei a 6-a Jar Andreia cu poezia ”Povestea codrului”, iar a doua categorie (clasele 8-9) pe locul II, eleva clasei a 9-a Grib Ana –Maria cu poezia ”E împărțită omenirea”.

… Кусаєш сизе від роси холодне яблуко і починаєш свій шлях назустріч сонцю по дорозі, край якої ростуть високі рожеві мальви. Чи жаркий полудень, коли тільки і є в світі, що високе синє небо, палаюче сонце, і кукурудза тихо шепоче при дорозі, гойдає своїми зеленими руками і тихо так: шурх-шурх. Тоді завмирає все на світі. Дрібний пил на дорозі м’яко огортає ноги. Дивний якийсь пил на дорозі м’яко огортає ноги. Дивний якийсь пил, що так в’їдається в серце! А восени, у вересні, коли листя тільки починає жовтіти, рудіти, червоніти, коли сонечко гріє ще так по-літньому, тепло перебирає руками-проміннями м’яке, подекуди вигоріле до жовтаво-соняшного кольору волосся; коли лежиш на землі, притулившись щокою до ще зеленої трави, стомлений, бо он подалік височіє розложистий горіх, по якому ти щойно лазив, як вивірка, збираючи ті нещасні горіхи, сто б чортів їм, лежать он, проклятущі, внизу цілою купою, дивишся в небо блакитне, бездонне, а в ньому павутинка летить з павучком… Як би не втратити їй цю павутинку, цю ниточку в зачарований світ!
Ось що ми черпаємо в «Кобзарі», а не лише революційний дух, силу для борні. Адже не Завжди Шевченко – бунтар. Спробуймо хоч один раз відійти від соціального та від думок про значення творчості Шевченка. Головного очима не побачиш. Аналізуючи форму, часом ми аналізуємо зміст на зразок форми, не дивлячись вглиб, у душу, бо що є поет, як не втілення душі мови. Поет є засіб існування мови, що живе своїм життям, законів якого ніхто не знає, тільки дехто вгадує інтуїтивно. Поет, потрапивши в залежність від мови, говорить від її імені стільки, скільки хоче вона, рівно до крапки, не більше і не менше. Байдуже, хто ти – від землі чи від корита, перед мовою всі рівні. І це природньо, як вітер і море. Поет може говорити з вітром на рівних. Для поета немає меж ні в просторі, ні в часі.

"Життя прекрасне" — знаю я,
Хоч в нім є біль і є страждання,
І нерозділеність кохання,
І неосягненість буття.

Життя прекрасне… Подивись
На розмаїття гребнів хмар,
На синь небес і зелень трав,
Повітрям чистим освіжись.
Не будь у смутку…

Озирнись — І ти побачиш розкіш барв, Почуєш клекіт журавлів
І солов’я арійний спів.
Чудес немає?.. Придивись,

Який прекрасний захід сонця,
Яка краса оточує всіх нас,
Як дивно створені всі ми!..
Глянь хоч на мить…

І ти відчуєш,
Краса природи бадьорить,
Звільня від пут проблем життєвих
Й душевний спокій здатна відновить.