Новини

Першим університетом життя для дитини є сім'я, в якій народилася дитина. Основне батьківське завдання - виростити зрілу та відповідальну людину. І які б якості батьки не намагалися розвивали в дитині, головне - будувати виховання на любові.

Існує безліч різних стилів сімейного виховання. Розуміння того, який стиль підходить саме вам, дозволить створити позитивну атмосферу, що сприяє особистісному зростанню, емоційному та інтелектуальному розвитку дитини.

Стилі виховання дітей.

Стилі виховання в сім’ї традиційно розділяються на гіперопіку, авторитарний, ліберальний і демократичний. Кожен із цих стилів виховання по-своєму впливає на самооцінку дітей.

Надмірна опіка (гіперопіка).

Цей стиль характеризується надмірним піклуванням, попередженням активності, бажанням зробити все за дитину.

З раннього дитинства діти дуже прив’язані до батьків. По мірі зростання самостійності, і, особливо, в перехідному віці, ця залежність починає дитину обтяжувати. Погано, якщо дітям не вистачає батьківської любові, але надмірна опіка також шкодить дитині, а батьки інколи плутають любов і опіку. Батьки звикли до своєї дитини і не схильні помічати вікових психологічних змін, що відбуваються з нею. Вона виросла, змінилася, а люблячі батьки все ще бачать її такою, якою вона була декілька років тому, причому власна думка їм здається беззаперечною. Підлітки, навпаки, набувають критичного ставлення до батьків, вони починають чинити опір. А це часто ображає батьків «Я живу заради дітей», - заявляють батьки. Але при ретельному аналізі виявляється, що фактично буває так, батьки живуть не заради дітей, а скоріше за їх рахунок. Багато з них відносяться до своїх дітей зверхньо, висмоктуючи з них усі «соки». Спілкуючись із дитиною вони можуть відчувати себе великими начальниками.

Завдання дорослого – попередити, застерегти, пояснити, вказати на можливі наслідки, але дати можливість дитині діяти самостійно, здійснювати свій власний вибір. Тоді, навіть зробивши помилку, дитина навчиться думати, відповідати за свої вчинки, за себе, бути самостійною.

Авторитетний (демократичний) стиль виховання

(високий рівень контролю та теплі стосунки)

Особливістю цього стилю взаємин є тверде, послідовне і водночас гнучке виховання. Батьки завжди пояснюють мотиви своїх вимог, заохочують їх обговорення з підлітком; влада використовується лише в міру необхідності; у дитині цінується як слухняність, так і незалежність; батьки встановлюють правила і твердо втілюють їх у життя ,вони прислухаються до думки дитини, хоч і не діють виключно відповідно до її бажань.

Авторитетний стиль — самий дисциплінований стиль виховання. Авторитетні батьки беруть на себе відповідальність за своїх дітей, їх поведінку і дії, поки діти не досягнуть емоційної зрілості. Діти, виховані авторитетними батьками, в подальшому житті досягають найбільших успіхів, вони стають самостійними, відповідальними і впевненими в собі людьми. ВОНИ ДОБРЕ ВЧАТЬСЯ В ШКОЛІ ТА МАЮТЬ ВИСОКУ САМООЦІНКУ. Завдяки турботі авторитетних батьків, їх увазі до життя і потребам дитини, він не тільки прагне їм догодити, але й отримує загальний напрямок для подальшого розвитку і особистісного зростання.

Авторитарний стиль виховання

(ВИСОКИЙ РІВЕНЬ КОНТРОЛЮ, ХОЛОДНІ СТОСУНКИ)

Авторитарний стиль виховання - це стиль, при якому батьки недооцінюють позитив, який є в їхніх дітях і віддають перевагу контролю. Цей спосіб виховання іноді пов’язують з агресивно-командним впливом батьків. Авторитарні батьки намагаються з раннього віку прищепити дитині страх і дисципліну. Цей стиль виховання орієнтований на покарання, а не на заохочення. Він може негативно вплинути на самооцінку дитини і перешкоджає його повноцінному розвитку. Авторитарні батьки прагнуть контролювати всі сфери життя дитини. Діти з авторитарних сімей практично не мають прав і позбавлені свободи дій.

Насправді авторитарні батьки – не обов’язково диктатори й деспоти, вони можуть бути дуже люблячими і ніжними, але у стосунках з дитиною на перше місце, , ставлять свою потребу бути поруч, контролювати життя дитини, приймати за неї рішення. З одного боку, це забезпечує певний психологічний комфорт: можна менше хвилюватися за дитину, не боятися, що вона наробить помилок. Але з іншого боку, надмірний батьківський контроль унеможливлює розвиток самостійності підлітка: він не може навчитися ініціативності, відповідальності, наполегливості, самоконтролю. Адже самоповага і впевненість у собі формуються лише за умови, що людина має можливість сама поставити собі мету й досягти її самостійно

ДІТИ У ТАКИХ БАТЬКІВ ВІДЛЮДНІ, БОЯЗКІ, ПОХМУРІ, НЕВИБАГЛИВІ, ДРАТІВЛИВІ.,ДІВЧАТА НАЙЧАСТІШЕ ЗАЛИШАЮТЬСЯ ПАСИВНИМИ І ЗАЛЕЖНИМИ. ХЛОПЦІ МОЖУТЬ СТАТИ НЕКЕРОВАНИМИ І АГРЕСИВНИМИ.

Для того, щоб зберегти стосунки зі своїми дітьми і підтримувати їх упевненість у собі й самостійність, необхідно обмежити зону свого контролю, поступово передаючи підліткам відповідальність за їхні дії та вчинки. Це може бути досить серйозним психологічним випробуванням для батьків: адже дитина може наробити помилок, які доведеться потім виправляти. Наприклад, рішення підлітка піти до басейну може призвести до його застуди, лікування, ускладнень. Але якщо не пустити його, то наслідки можуть бути ще гіршими: і для стосунків з батьками (образа, недовіра, спроби приховувати від дорослих свої наміри) і для авторитету підлітка серед товаришів (підлітки зневажливо ставляться до однолітків, які підкорюються дорослим), і для самооцінки особистості (неможливість відстояти своє рішення інтерпретується дитиною як нерішучість, слабкість волі або як відсутність поваги, нерозуміння з боку сім’ї).

Щоб зберегти психологічний контакт із старшокласниками, батьки повинні враховувати дорослішання дітей, відмовляючись від авторитарних методів виховання, навіть якщо вони здавалися раніше успішними.

Ліберальний стиль виховання

(НИЗЬКИЙ РІВЕНЬ КОНТРОЛЮ, ТЕПЛІ СТОСУНКИ)

Ліберальні батьки прагнуть дати своїм дітям усе найкраще, намагаються у всьому їм догодити. Ліберальний стиль виховання характеризується наданням повної самостійності дітям. Батьки цього типу готові поступатися вимогам дитини з ранніх років і з готовністю потурають будь-яким його примхам, не пред’являючи до нього практично ніяких вимог. Головною фігурою у відносинах «батьки — дитина» є дитина, а не батьки.

Ліберальні батьки, як правило, керуються благими намірами, але їх зусилля можуть призвести до прямо протилежних наслідків. Більшість з нас хоча б один раз зустрічалися з дітьми ліберальних батьків — вони безвідповідальні і інфантильні, вважають, що оточуючі їм зобов’язані, не люблять і не вміють працювати. Словом, це розпещені діти, СХИЛЬНІ ДО НЕСЛУХНЯНОСТІ АГРЕСИВНОСТІ. В ПРИСУТНОСТІ ЛЮДЕЙ ПОВОДЯТЬ СЕБЕ НЕАДЕКВАТНО ТА ІМПУЛЬСИВНО

Отже, надання підліткам надмірної свободи так само небезпечне для становлення їх особистості, як і надмірне її обмеження.

Індиферентний стиль виховання

(НИЗЬКИЙ РІВЕНЬ КОНТРОЛЮ ХОЛОДНІ СТОСУНКИ)

На жаль, багато батьків практикують індиферентний стиль виховання, часто навіть не підозрюючи про це. Індиферентні батьки просто … індиферентні. Вони не беруть участі у житті дитини, не цікавляться його потребами. Діти в таких сім’ях, як правило, ростуть самотніми і замкненими, або ж агресивними і некерованими. Діти, виховані індиферентними батьками, часто стають алкоголіками, наркоманами, гвалтівниками або злочинцями.

Як знайти золоту середину

Не кожен стиль виховання підходить для вашої родини і для вашої дитини. Може виявитися, що ваша дитина від природи дисциплінований, але для розвитку йому потрібно теплота і турбота. Або ж ваша дитина, навпаки, потребує дисципліни і чіткій структурі, йому потрібен порядок, щоб відчувати себе в безпеці. Перш ніж вибирати стиль виховання, батьки повинні зрозуміти, які цінності вони можуть і хочуть передати дитині, чого від нього чекають, і який у вашому уявленні повинна бути ідеальна сім’я.

Сім помилок батьків

Перелічимо найпоширеніші помилки, яких припускаються дорослі.

Побутові погрози

"Якщо не прибереш у кімнаті, залишишся без ласощів", "Роби так, як я сказав. Не став зайвих запитань, бо не пущу на вулицю".

Цим висловам, які злітають з вуст батьків повсякчас, часто не надається ніякого значення. Але ж дитина, сприймає все набагато складніше. Такі погрози викликають в неї не лише страх, а й почуття ворожості, прихований негативізм щодо батьків.

Авторитарні накази

"Якщо тобі це говорить батько, ти маєш слухатися", " Я тобі забороняю товаришувати з...", "Я — мати, тож краще знаю, що для тебе добре, а що — ні."

Такі репліки є виявленням прагнення підкорити собі іншу людину. Це призводить до порушення в родині атмосфери рівноправності. Дитина затамовує образу: "Ось виросту, побачимо, хто сильніший", — думає вона.

Критика "глухого кута"

"Ти абсолютно не привчений працювати", "Ти такий лінивий, як і твій батько", "Вчу тебе вчу, а все марно".

Такі зауваження заганяють дитину у глухий кут, не залишаючи їй жодної надії на виправлення, тим більше, коли її обвинувачують у тому, що не залежить від неї. Дитина, почуваючись позбавленою батьківської любові та підтримки, відчужується, стає замкненою, мовчазною.

Образливі прізвиська

"Ти поводишся, як упертий віслюк", "Таке може сказати лише повний дурень", "І в кого ти такий йолоп уродився?"

Образливі прізвиська знижують самооцінку дитини, а до того ж закріплюють у її свідомості модель спілкування з іншими людьми у формі приниження.

Невмотивований допит

"Ну то скільки часу у тебе на це пішло?", "І чого це ти так запізнився?", "І чим ти тут так довго займаєшся?".

Іноді батьки приділяють надто багато уваги з'ясуванню неістотних деталей у поведінці дитини. Дитина розцінює це як прояв недовіри до себе. В результаті може з'явитися стійкий страх перед дорослими, що змусить дитину в майбутньому приховувати від батьків своє особисте життя.

Безапеляційні твердження

Ти так робиш мені на зло, я знаю", "Ти просто жадібний, я вже зрозуміла", "Можеш не виправдовуватися, я знаю наперед, що ти скажеш".

Такі твердження надзвичайно болючі для дитини і руйнівні для його психічного здоров'я. Небажання дорослого розібратися в діях дитини зводить між ними стіну, яка згодом ставатиме дедалі вищою.

Несвоєчасні поради

"Якби ти тоді зробила так, як я тобі радила, нічого б не трапилося. А тепер маєш собі проблему", "Якби в тебе на столі був лад, ти б зараз не переживав, що загубився твій малюнок", "Навіщо ти так переймаєшся? То все дурниці. Ось коли виростеш, зрозумієш: не варто через це плакати".

Такі поради абсолютно недоречні тоді, коли дитині потрібно, щоб її просто вислухали, поспівчували, допомогли. Іншого разу вона не захоче з вами ділитися нічим — ні горем, ні радістю.

Раджу вам час від часу аналізувати те, що говорите дитині протягом дня. У спокійній обстановці, коли ви вже нікуди не поспішаєте і ніщо вже вас не дратує, деякі ваші слова здаватимуться вам самим жахливими, неприпустимими.

Рекомендації батькам щодо виховання дітей

1. Повірте в неповторність своєї дитини ,у те ,що вона-єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією .Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.

2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості.

3. Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете за будь- яких обставин.

4. Не бійтеся «залюбити» своє маля: саджайте його собі на коліна , дивіться йому в очі, обіймайте та цілуйте, коли воно того бажає.

5. Обираючи знаряддя виховного впливу, удавайтеся здебільшого до ласки та заохочення, а не до покарання та осуду.

6. Намагайтеся щоб ваша любов не перетворювалась на вседозволеність та бездоганність. Встановіть чіткі межі дозволеного (бажано, щоб заборон було небагато-лише найголовніші) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Неухильно дотримуйтесь встановлених вами заборон і дозволів.

7. Ніколи не давайте дитині особових негативних оцінювальних суджень « ти поганий», «ти брехливий», «ти злий». Оцінювати треба лише вчинок. Треба казати : «Твій вчинок поганий, але ж ти хороший, розумний хлопчик (дівчинка) і надалі не повинен так робити».

8. Намагайтеся впливати на дитину проханням-це найефективніший спосіб давати їй інструкцію. І тільки в разі відвертого непослуху батьки можуть думати про покарання. Цілком зрозуміло, що воно має відповідати вчинку, а дитина має розуміти, за що її покарали. Батьки самі вирішують , як покарати, але майте на увазі, що фізичне покарання- найтяжчий за своїми наслідками засіб покарання. Дитина повинна боятися не покарання, а того, що вона може прикро вразити вас. Покараний-вибачений. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи жодного слова! Покарання не повинно сприйматися дитиною, як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.

Поради з виховання

Як можна допомогти дитині добре поводитись?

Подавайте дітям приклад хорошої поведінки

Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка - приклад для наслідування.

Змінюйте оточення, а не дитину

Краще тримати цінні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість.

Висловлюйте свої бажання позитивно

Кажіть дітям, чого Ви від них очікуєте, замість того, чого НЕ бажаєте.

Висувайте реальні вимоги

Запитуйте себе, чи відповідають Ваші вимоги віку дитини, ситуації, в якій вона опинилася. Ви маєте бути більш терпимими до маленьких дітей.

Не надавайте надто великого значення заохоченням і покаранням

В міру дорослішання дитини покарання і заохочення стають все менш результативними. Пояснюйте причину, яка впливає на Ваше рішення. Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими - використовуйте тактику переключення уваги.

Обирайте виховання без побиття та крику

На початку це може здаватися результативним, однак незабаром виявиться: щоразу Ви змушені бити все з більшою силою, щоб досягти бажаного результату. Крик або постійні докори є також шкідливими та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру.

Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших.

Психолого-педагогічні вимоги до використання покарання

— Покарання не має шкодити здоров’ю — ані фізичному, ані психічному

♦ Покарання обов’язково мас бути справедливим. Справедливе покарання дитина сприймає без образ.

♦ Покарання діє, коли воно породжує каяття, а не образу, приниження, незадоволення через несправедливість. Як говорить народна мудрість, дитину карає той, хто її любить, покарання без любові — жорстокість.

ДИТИНУ НЕ КАРАЮТЬ:

l. За те, що вона чимось не влаштовує дорослих: холерика за те, що він непосидючий і впертий, сангвініка — за рухливість, флегматика — за повільність, меланхоліка— за плаксивість.

2. Під час їжі.

3. Якщо вона зазнала невдачі (вона й без того засмучена, присоромлена, пригнічена). Тут краще підтримати її.

4. За необережність, а вчать обережності, роблячи висновки з прорахунків дитини; за повільність, незібраність (за цим може бути приховане занурення в себе або фантазування); за забруднений і порваний одяг, а вдягають відповідно до обставин; за прорахунки самих батьків тощо.

5. На людях (в автобусі, на вулиці), адже це ще й публічне приниження.

6. При молодшій дитині, оскільки підривається авторитет старшої, а якщо є ревнощі між дітьми, то це може породити озлобленість у старшої дитини, а в молодшої — злорадство, а це погіршить їх взаємини.

7. За емоційність, імпульсивність, енергійність. Карати за вчинки, які дитина не може передбачити, — значить карати за те, що вона дитина.

8. Поспішно, не розібравшись: краще пробачити десятьох винних, ніж покарати одного невинного. Необхідно поєднувати покарання з іншими методами виховання, дотримуючись педагогічного такту та враховуючи вікові та індивідуальні особливості дитини.

Реакція батьків на вчинок дитини має бути продуманою, вільною від негативних емоцій. У реакції не повинно бути істеричності. На істеричний крик, жестикуляцію, надлишок емоцій дитина відповідає тим самим. Не повинно бути люті, гніву. Лють призводить до надмірних покарань, а це породжує в батьків муки сумління. Спочатку покарали, а потім шкодують, жаліють. Тепер в очах дитини винні батьки і вона стає в позу ображеної. Не слід погрожувати дитині, краще попередити. Часом погроза сприймається гірше, ніж саме покарання. В погрозі завжди є шантаж, і зрештою дитина також починає шантажувати батьків.

ЯК ЗАПОБІГТИ НЕГАТИВНИМ НАСЛІДКАМ ПОКАРАННЯ

1. Відокремлюйте свої почуття від дій.

Не засуджуйте дитину. Вона має відчувати, що її люблять, але її дії в конкретному випадку можуть бути неприйнятними. Пам'ятайте: щоб змінити вчинки дитини, треба навчитися розуміти її. Суворі слова мають стосуватися тільки неправильних дій дитини, але не її особистості. Брутальність, нетактовність свідчать про педагогічну непридатність, а дитину роблять невпевненою, знервованою, тривожною.

2. Уважно вивчайте свою дитину.

Обов'язковою умовою у виборі форм покарання є знання індивідуальних особливостей дитини: її темпераменту, характеру, особливостей реагування на певний вид покарання. Ви маєте знати стан її здоров'я, нервової системи. Дії дитини у стані нервового розладу є симптомами емоційних ускладнень через критику, звинувачення або покарання, напружену сімейну атмосферу. Зрозуміло, що витончений, вразливий меланхолік сприйматиме покарання зовсім не так, як енергійний, товариський сангвінік, вибуховий холерик чи врівноважений, спокійніший флегматик. Дівчаток теж треба карати не так, як хлопчиків. Дівчинка взагалі потребує особливого виховання, заснованого більшою мірою на ніжності й ласці. Вона більш чуттєва й емоційна, глибше переживає з приводу зроблених помилок. Часом одного суворого слова, навіть докірливого погляду, досить, щоб вона припинила небажані дії. Необхідно взагалі відмовитися від тілесних покарань, від яких шкоди більше, ніж користі.

3. Треба враховувати емоційний стан дитини.

Якщо видно, що дитина засмучена і дуже переживає, не потрібно додавати негативу,та використовувати покарання. Відчувши всю повноту негативних переживань, дитина не захоче повторити подібний вчинок. Потрібно, щоб вона набула цього негативного досвіду, але тут не можна перестаратися. А дорослий у цей час повинен бути поруч, зі схваленням поставитися до рішення дитини і всіляко підтримати її. Відповідайте на почуття дитини. Давайте їй виговоритися, щоб негативні емоції знайшли вихід у словах, а не в діях.

4. Перш ніж карати, треба обов'язково з'ясувати мотиви вчинку.

Якщо без покарання не можна обійтися, нехай дитина вибере його сама. Практика показує: діти здебільшого вибирають суворіше покарання, ніж батьки. Але в таких випадках вони не вважають його несправедливим і не ображаються.

5. Караючи дитину, впевніться у тому, що вона розуміє причину, щоб вона звинувачувала себе, а не того, хто карає.

Якщо ж дорослий змушений застосувати покарання, то при цьому йому не можна використовувати образливі слова, принижувати гідність маленької людини, акцентувати увагу на слабких сторонах, фізичних вадах дитини.

6. Дайте зрозуміти синові чи доньці, що проблеми дітей стосуються не тільки дорослих, а є спільними для всіх.

— Якщо є сумніви щодо покарання, не карайте навіть якщо ви зрозуміли, що надто м’які, довірливі та нерішучі. Ніякої «профілактики», ніяких покарань «про всяк випадок»!

— За один раз — одне покарання. Навіть якщо поганих вчинків скоєно декілька, покарання має бути одне, за все одразу, а не по одному за кожний вчинок.

— Краще не карати, ніж карати із запізненням.

7. Навчайте дитину норм і правил поведінки в різних місцях і різних життєвих ситуаціях ненав'язливо та без моралізування.

8.НАКЛАДНІСТЬ ОБМЕЖЕННЯ НА НЕБЕЗПЕЧНІ ТА РУЙНІВНІ ДІЇ.

Допоможіть дитині спрямувати свою активність у дозволене русло. У цьому полягає основна формула динамічного підходу до проблеми дисципліни дитини.

9. Будьте самі прикладом культурної поведінки з іншими людьми, з предметами та довкіллям.

10. Треба пам'ятати, що вся відповідальність за наслідки покарання цілком покладається на дорослого. Слід пам'ятати, що міра покарання повинна відповідати важкості провини, тобто не треба застосовувати серйозне покарання за несерйозну провину.

ЯК УНИКНУТИ ПОКАРАНЬ?

Необхідно поспілкуватися з дити­ною, пояснити, розповісти, показати на прикладі, чому так робити можна, а так — не можна, до яких наслідків може призвести порушення якогось правила, норми, розпорядження, яке покарання воно тягне за собою. Треба вчити дитину робити такий аналіз самостійно, думати, перш ніж щось зробити, передбачати наслідки скоєного.

Десять «золотих правил» виховання щасливих дітей

Правило1 Стимулюйте інтелект дитини.

Створивши сприятливі умови, можна підвищити розумовий розвиток дитини

Правило 2. Формуйте самоповагу.

Необхідно розвивати в дитини такі здібності, прищеплювати такі навички, котрі б вирізняли її з-поміж інших, викликали б повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих. І ще: у кожної дитини має бути хороший друг. Батьки спрямовують цю дружбу і зміцнюють її.

Правило 3. Навчіть дитину спілкуватися.

Є 6 умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків ( дає відчуття захищеності); приязне ставлення до навколишніх ( не лише до близьких та рідних); зовнішня привабливість ( одяг, манери); можливість спостерігати правильне спілкування ( поведінка батьків, учителів, ровесників); висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі; середній ( як мінімум) запас слів; вміння підтримувати розмову.

Правило 4. Пильнуйте, щоб дитина не стала "залежною" від комп’ютера чи телевізора.

Телевізор, комп’ютер, як злі чаклуни, здатні красти в дитини години, дні й роки . Надмірне сидіння перед телевізором чи комп’ютером гальмує в дітей розвиток мовлення. Діти стають нервовими, миттєво реагують дією, не намагаючись осмислити та обговорити події. Потрібно залучити дітей до занять спортом, музикою, читанням, корисною роботою, тощо.

Правило 5. Виховуйте відповідальність, порядність.

Не тільки пояснюйте, що таке добре, а що – погано, а й закріплюйте гарні звички, карайте за негідні вчинки, тільки не різкою. За приклад дитині має слугувати гідна поведінка батьків, а пізніше ровесників.

Правило 6. Навчіть дитину шанувати сім’ю Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя.

Діти мають бачити все тільки добре та розуміти "хочу" і "треба".

Любов і повага між членами родини краще за будь-яку лекцію дадуть зрозуміти дитині, що сімейне життя – це, насамперед, рівноправність у стосунках, відповідальність перед коханою людиною, бажання зробити для неї добро, виявляти ніжність та взаємну повагу.

Правило 7. Живіть у хорошому оточенні.

Друзі, яких виберуть собі ваші діти, впливатимуть на їхні моральні орієнтири, поведінку.

Правило 8. Будьте вимогливими.

Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших виховуються, як правило, у сім’ях, де до них ставлять високі вимоги: дотримуватися порядку у домі, організовувати своє дозвілля, гідно поводитися. Не будьте тиранами . Запам’ятайте, що відповідальними, розумними й слухняними діти стають не одразу. На це треба витратити роки.

Правило 9. Привчайте дитину до праці.

Але без примусу. Подбайте, щоб вони набули трудових навичок, подбайте, щоб їхнє життя було заповнене цікавими і корисними справами.

Правило 10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі.

Нехай все перепробують, вчаться на власних помилках. Беруть участь у сімейних нарадах . Нехай якнайраніше привчаються робити щось для інших, особливо, те, що в них добре виходить.

Десять заповідей батькам

1. Не навчайте тому, у чому ви самі не обізнані. Щоб правильно ви­ховувати, треба знати вікові та інди­відуальні особливості дитини.

2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе.

3. Довіряйте дитині. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді ди­тина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.

4. Не ставтеся до дитини зневаж­ливо. Дитина повинна бути впевнена в своїх силах, тоді з неї виросте відпові­дальна особистість.

5. Будьте терплячими. Ваша не­терплячість — ознака слабкості, показ вашої невпевненості в собі.

6. Будьте послідовними у своїх ви­могах, але пам'ятайте: твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов'язкових для вико­нання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідов­ністю.

7. Вчіть дитину самостійно прий­мати рішення і відповідати за них.

8. Замініть форму вимоги «Роби, якщо я наказав!» на іншу: «Зроби, тому що не зробити цього не можна, це корисно для тебе і твоїх близь­ких».

9. Оцінюючи дитину, кажіть їй не тільки про те, чим ви невдоволені, а й про те, що вас радує. Не порівнюйте її з сусідською дитиною, однокласни­ками, друзями. Порівнюйте, якою во­на була вчора і якою є сьогодні. Це допоможе вам швидше набути батькі­вської мудрості.

10. Ніколи не кажіть, що у вас не­має часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.

Завжди пам'ятайте: ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до праці та дозвілля. Тож давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами пе­дагогіки, психології, права, якщо насправді любимо їх і бажаємо їм щастя.

Не викликає сумніву, що правильно встановленими, цілими, міцними, безпечними сходами можна кого завгодно вивести на будь-яку висоту

Процес навчання в загальноосвітній школі – це цілеспрямована взаємодія вчителя і учня, що постійно змінюється, у ході якої розв’язуються задачі освіти, виховання та загального розвитку учнів (за Ю. Бабанським). Використання спеціальних інформаційних технологій упливає на процес сприйняття навчального матеріалу та, врешті-решт, упливає на ефективність навчального процесу.

Інформаційна технологія – процес, що використовує сукупність засобів і методів збору, обробки, зберігання та передачі даних для отримання інформації нової якості про стан об’єкту, процесу або явища (за Н. Макаровою). Еволюція інформаційних технологій, що використовуються людиною, приводить до зміни змісту навчального процесу.

Розглянемо більш детально етапи розвитку інформаційних технологій:

Ручний етап – почався з винаходу писемності.

Форми запису даних, властиві цьому етапу: наскальні малюнки, ієрогліфи на глиняних табличках, символи алфавіту на пергаменті або папері.
Уживані знаряддя праці: стило (металева паличка), кисть, гусяче перо. Існуючі способи запису даних – нанесення запису на носій інформації вручну.
Механічний етап – почався з винаходу книгодрукування.
Форми запису даних, властиві цьому етапу: початок друку на листах із подальшим брошуруванням.
Як основне знаряддя праці використовувався друкарський верстат.
Спосіб запису даних – нанесення знаків на носії за допомогою друкарського верстата.
Електричний етап – почався з винаходу телеграфу, телефону та радіо.
Форми запису даних, властиво цьому етапу: уведення даних у приймальний пристрій, перетворення на сигнал, передача сигналу на відстань, відновлення сигналу повідомлення у приймачі.
Знаряддя праці: телеграфний апарат, телефон, радіоприймач, радіопередавач.
Спосіб запису даних: фіксація записуючими пристроями приймача.
Комп’ютерний етап – почався з винаходу електронної обчислювальної машини.
Форми запису даних: магнітний запис на диск або стрічку, лазерний запис на компакт-диск.
Знаряддя праці: комп’ютер і відповідне програмне забезпечення.
Спосіб запису даних: магнітний або лазерний запис.
У даний час навчальний процес у загальноосвітній школі характеризується використанням інформаційних технологій „комп’ютерного етапу”.
Існує ряд особливостей, які необхідно враховувати при використанні сучасних інформаційних технологій у навчальному процесі загальноосвітньої школи. Вони стосуються, у першу чергу, питань організації та контролю психічних процесів: сприйняття, уваги, пам’яті тощо. Основна їх частина згрупована навколо основних каналів сприйняття інформації (візуальний, аудіо та кінетичний).

Звуковий канал. Можна виділити такі основні типи звуків, що сприймаються людиною: мова, музика, упорядковані періодичні й разові сигнали, характерні та безладні шуми. Найважливішу роль серед цих типів звуків відіграє мова, яка повинна займати найважливіше місце в організації використання інформаційних технологій у навчальному процесі.
Друге місце за значущістю в житті людини займають природні і штучні шуми. Проведені дослідження показали, що людина позбавлена шумів стає менш активною та відчуває психологічний дискомфорт. Тому шуми також повинні займати своє місце в навчальному процесі.
Традиційно музика має помітну роль у житті людини. Дослідження, проведені у школах, показали, що при постійному музичному фоні працездатність учнів підвищується в середньому приблизно на 20 %.
За ступеням переваги можна виділити чотири основні групи людей: такі, хто любить марші; такі, хто віддає перевагу вальсам; охочих слухати танго та прихильників швидких мелодій типу шейку.
Ці переваги пов’язані з домінуючими ритмами мозку. Тому в навчальному процесі потрібно передбачати, як мінімум, чотири мелодії різних типів. Упорядковані періодичні й разові сигнали, на зразок телефонних дзвінків, звуку будильника, писку, що привертає увагу, заохочувально-приємних або наказово-неприємних звуків відіграють, звичайно, відволікаючу, мобілізуючу, інформативну та рідко нейтральну роль. Цілеспрямоване та систематичне використання таких сигналів може бути корисним доповненням у системі звукових дій на учня.
Кінетичний канал. Сучасні інформаційні технології, що вживаються у навчальному процесі в даний час, дозволяють використовувати кін естетичний канал тільки в обмежених рамках. Проте, можна відзначити декілька напрямів, де використання цього каналу не обмежується тільки взаємодією з клавіатурою комп’ютера:

○ використання мікрофону при вивченні мов тощо;

○ використання графічних планшетів або музичних клавіатур у гуманітарних предметах;

○ використання наборів ЛЕГО в курсі технології, а також у курсах фізики, хімії, біології та ін.;

○ використання вимірювальних лабораторій для комп’ютерних досліджень на матеріалі фізики, хімії, біології тощо.

Наведені приклади характерні тим, що в них комп’ютерні технології використовуються у фізичній, а не просто організаційному зв’язку з іншими зовнішніми пристроями. З цими зовнішніми пристроями учень проводить не тільки дії руками, але й управляє ними за допомогою комп’ютера.
Візуальний канал. Візуальне сприйняття об’єктів людиною має ряд особливостей. Так, первинне обстеження об’єкту здійснюється за допомогою багаточисленних рухів очей. Після того, як об’єкт досліджений, увага до нього слабшає. Надалі людина реагує тільки на зміни, що відбуваються з об’єктом або в об’єкті. При цьому, на об’єкти, що рухаються, реакція в людини більш сильна, ніж на нерухомі. На об’єкти, що наближаються або віддаляються, спостерігається більш сильна реакція, ніж на такі, що просто рухаються.
Тому при проектуванні занять слід віддавати перевагу тим прийомам навчання, де використовуються об’єкти, що рухаються, причому в першу чергу – об’єктам, що наближаються або віддаляються, потім об’єктам, що проходять повз ока та, нарешті, об’єктам, що змінюються з часом.
Далі розглянемо основні освітні інформаційні технології та технічні засоби, що використовуються в навчальному процесі загальноосвітньої школи.
Освітні інформаційні технології на базі сучасних технічних засобів.

Технічні засоби навчання – сукупність технічних пристроїв із дидактичним забезпеченням, що вживаються в навчально-виховному процесі для пред’явлення й обробки інформації з метою її оптимізації.

Комп’ютер – цей програмований електронний пристрій, здатний обробляти дані та проводити математичні обчислення. Комп’ютер значно розширив можливості представлення навчальної інформації. Можливість застосування мультимедійних форматів (комп’ютерної графіки, звуку в поєднанні з сучасними засобами відеотехніки), дозволяє моделювати різні ситуації та середовища, виводячи заняття на якісно більш високий рівень.
Використання додаткових технічних засобів, таких як мультимедійний проектор і інтерактивна дошка, можуть додатково підвищити рівень засвоєння навчальної інформації учнями за допомогою її візуалізації.
Можна виділити основні можливості використання комп’ютера в навчальному процесі:

○ робота з навчальними програмами;

○ виконання математичних обчислень;

○ пошук інформації;

○ моделювання різних процесів тощо.

Мультимедійний проектор (відеопроектор)

– технічний засіб, призначений для проектування різних зображень на великий екран із джерела відеосигналу.
Мультимедійний проектор дозволяє:

○ користуватись будь-якими комп’ютерними додатками;

○ використовувати на заняттях навчальні відеофайли;

○ демонструвати презентацію для аудиторії;

○ використовувати матеріали глобальної мережі Інтернету тощо.

Застосування проектора в навчальній діяльності дозволяє збільшити рівень наочності навчального процесу.

Графопроектор – цей технічний засіб для

проектування на екран зображень, нанесених на файли (кодограми) стандартного формату A4. Графопроектор може бути також використаний при демонстрації інших прозорих об’єктів (колб, пробірок тощо), динамічних ілюстрацій хвильових і оптичних явищ, хімічних реакцій і т. д.

Слайд-проектор – технічний засіб, призначений для проектування статичної інформації з точною кольоровою передачею щодо носія інформації (слайду) й автоматичним підстроюванням фокусу різкості зображення.
Як і мультимедійний проектор, графопроектор і слайд-проектор дозволяють збільшити наочність матеріалу, що викладається.

Інтерактивна дошка – це сенсорний екран, приєднаний до комп’ютера, зображення з якого передається на дошку за допомогою мультимедійного проектора.

Для роботи інтерактивної дошки необхідне встановлене на комп’ютері спеціальне програмне забезпечення. Тільки в цьому випадку сенсорний екран реагуватиме на дії користувача. Для нанесення записів на дошку призначені спеціальні маркери. При торканні дошки сигнал передається на комп’ютер, і програмне забезпечення виконує необхідну дію. Писати можна безпосередньо на екрані. Інтерактивні дошки бувають прямої та зворотної проекції. При прямій проекції проектор установлюється перед дошкою на підставці або на стелі. При зворотній проекції проектор установлюється за дошкою.
У процесі навчання так само можливо використання аудіопрогравачів, відеопрогравачів, DVD-плеєрів і ін.
Освітні інформаційні технології на базі сучасних Інтернет-технологій.

Електронні бібліотеки.

Однією з важливих задач сучасної освіти є організація доступу до електронних інформаційних ресурсів. Одним із найефективніших способів рішення даної проблеми є створення електронних бібліотек.

Електронні бібліотеки – це розподілені каталогізовані інформаційні системи, що дозволяють зберігати, обробляти, поширювати, аналізувати, а також організовувати пошук у різноманітних колекціях електронних документів через глобальні мережі передачі даних. Електронні бібліотеки є новим етапом у розвитку звичайних (традиційних) бібліотек.
Електронні бібліотеки мають ряд переваг перед традиційними аналогами (за К. Вигурським):

○ за характеру вирішуваних задачі. Електронні бібліотеки орієнтовані на аналіз, пошук даних, а також на структуризацію, класифікацію та систематизацію інформації. Традиційні бібліотеки – тільки на систематизацію за певними правилами;

○ за організаційною структурою. Електронна бібліотека є електронним ресурсом, який може включати ресурси, що належать не одній організації, а різним організаціям або навіть приватним особам;

○ технологічні принципи формування ресурсів фундації бібліотеки та обслуговування клієнтів.

Основною метою електронних бібліотек на сьогоднішній день є:

○ зробити інформацію більш доступної;

○ сприяти збереженню наукової та культурної спадщини;

○ підвищити ефективності роботи та навчання.

Основні задачі електронних бібліотек – інтеграція інформаційних ресурсів і ефективна навігація в них Завдяки широкому розповсюдженню доступу до глобальної мережі Інтернету електронні бібліотеки стають доступні практично всім.
Бібліотеки в Інтернеті в основному бувають двох видів: неспеціалізовані бібліотеки та спеціалізовані бібліотеки, що містять тільки тематичну літературу.

Завдяки електронним бібліотекам, учень має нагоду одержувати нові знання, не виходячи з будинку.

Вебінари. Дистанційна освіта останнім часом набуває для жителів нашої країни все більше значення. Використовуючи сучасні інформаційно-комунікаційні технології, люди можуть навчатись або брати участь у конференціях не виходячи з будинку. Це можливо за рахунок технології вебінарів.

Вебінари – це семінари або конференції, які проводяться у видаленому (дистанційному) режимі через Інтернет із використанням відповідних технічних засобів. Для проведення вебінарів необхідно мати навушники, мікрофон і веб-камеру, а також програмне забезпечення для проведення вебінарів.
Перерахуємо основні функції, які вебінари надають користувачам:

○ слайдові презентації;

○ відео в режимі реального часу (звичайно через веб-камеру);

○ аудіо-зв’язок у режимі реального часу з використанням навушників і мікрофону;

○ запис для подальшого перегляду та прослуховування;

○ текстовий чат для сеансів запитань і відповідей у режимі реального часу;

○ голосування та вибіркові опитування;

○ видалений робочий стіл і сумісне використовування додатків.

Переваги використовування вебінарів:

○ незалежність учнів від територіальної віддаленості місця навчання;

○ зменшення фінансових витрат на оренду приміщень, кофе-брейки, друкування матеріалів;

○ усі вебінари записуються на електронні носії, що дозволяє надалі використовувати навчальні матеріали повторно.

Основним недоліком вебінарів є обмеження зворотного зв’язку для учасників. У даний час ведуться активні дослідження для вирішення даної проблеми.

Системи електронних щоденників і журналів

Система електронних щоденників і журналів – це єдине інформаційне середовище для ефективної взаємодії вчителів, учнів і батьків.
Уведення електронних журналів і щоденників у школах РФ обумовлено стрімким розвитком інформаційних технологій. З 2011/12 навчального року систему електронних щоденників і журналів зобов’язані використовувати всі школи Росії без виключення. У даний час є достатньо широкий вибір інформаційних систем для досягнення цієї мети. Вибір же конкретної інформаційної системи залишається за самою школою.

Перерахуємо основні послуги, що надаються системами:

○ електронний щоденник, що дозволяє учням і їх батькам оперативно одержувати інформацію за оцінками, домашнім завданням тощо;

○ електронний журнал, що дозволяє оперативно контролювати виконання навчального та педагогічного навантаження, аналізувати успішність і відвідування закладу учнями;

○ електронний розклад, що автоматично інтегрується в щоденник і журнал;

○ індивідуальна та зведена звітність за предметами;

○ спілкування користувачів у інформаційному просторі;

○ інформування про заходи, зміни в розкладі, домашні завдання тощо.

Інфрмаційні системи електронних журналів і щоденників, що використовуються в даний час, діляться на платні й безкоштовні, що знаходяться на шкільному сервері або на видаленому сервері компанії виробника.

На жаль, ведення журналів і щоденників у електронному вигляді стає найважчою задачею для вчителів, які не завжди володіють достатньою компетентністю в області інформаційних технологій. До всього іншого, заповнення електронної документації не відміняє ведення паперових щоденників і журналів.

Таким чином, ефективність використання інформаційних технологій багато в чому залежить від методики застосування й обліку фізіологічних особливостей учня. Сучасний учитель повинен ураховувати розвиток інформаційних технологій і бути готовим використовувати їх у своїй практичній діяльності.

Область: Волинська

Озеро Світязь – найбільше та найглибше озеро природного походження в Україні. Світязь чимось схожий на море, у вітряну погоду хвилі тут досягають півтораметрової висоти…

Найкраща природна туристична прикраса Волині – озеро Світязь, що розташоване недалеко від смт Шацьк, центру відновленого у 1993 році району.

Входить до складу Шацьких озер, групи з-понад 30 озер у північно-західній частині Любомльського району Волинської області, у межиріччі Прип’яті й Західного Бугу.

Шацькі озера розташовані серед лісових масивів, де побудовано багато санаторіїв і баз відпочинку. Для охорони рідкісних природних комплексів у районі Шацьких озер 1983 створено Шацький національний природний парк (площа 32 500 га).

Світязь – найбільше озеро у групі Шацьких озер, найглибше озеро природного походження в Україні. Живиться воно підземними водами та артезіанськими джерелами. Вода тут надзвичайно прозора і м’яка. У сонячну погоду дно видно на кількаметровій глибині.

Площа Світязя становить 2622 га, довжина – 9225 м, ширина – 4000 м, максимальна глибина – 58,4 м, середня глибина – 6,9 м.

Донині серед учених немає єдиної думки щодо походження Світязя та інших Шацьких озер. Дехто вважає, що після відступу дніпровського льодовика на Поліссі утворилося величезне водоймище.

Льодовик з півночі підпирав його, не давши воді стікати вниз. Озера розглядаються ними як релікти, тобто залишки цього гігантського водоймища, западини якої з часом поглибилися вимиванням вапняків підземними потоками.

Інші вчені твердять, що озера мають виключно карстове походження. Останні дослідження підтвердили льодовикове походження Світязя і його найближчих побратимів.

А поява глибоких западин, на думку вчених, пов’язана з підняттям і опусканням окремих тектонічних блоків.
Є у Світязя дивовижна приваблива сила. Слід увійти до його кришталевої води, як душа наповнюється радістю. Майже уздовж всієї берегової смуги озера ростуть ліси. У літній час тут можна удосталь надихатися напоєним ароматом хвої повітрям, назбирати чорниці, ожини, грибів.

Такого задоволення не має жоден, хто звик відпочивати на морському узбережжі.

Славиться Світязь своїми лящами, окунями, щуками, сомами, але справжнім делікатесом і місцевою “родзинкою” вважається вугор. Кажуть: не побував на Світязі, якщо не скуштував місцевих вугрів!

Це озеро люблять порівнювати із Байкалом. Звичайно, масштаби не ті, але і тут глибини досить істотні: трапляються підводні «ями» у 32, 37, 38 та навіть 58,4 метрів.

Біля берегів Світязь переважно мілкий. Можна пройти півтори сотні метрів, аж поки вода досягне грудей. У безвітряну пору вода прогрівається швидко, тому тут з радістю відпочивають батьки з дітьми.
На мілководді у декого може скластися помилкова думка про все озеро. Щоб цього не відбулося, наведемо дані про розподіл Світязя по глибинам.

Так от: глибини до 2 метрів займають на озері площа 118 га, до 3 метрів — 720 га, до 5 метрів — 1061 га, до 10 метрів — 418 га, понад 10 метрів — 533 га. Тобто, озеро в переважній своїй більшості дуже глибоке.

Світязь також унікальний за своїм хімічним складом, тут після війни будували санаторії для поранених танкістів і льотчиків, лікували опіки. Озерна вода має цілющі властивості, адже у своєму складі вона має срібло, йод і гліцерин. А шкіра після купань в Світязі стає відчутно еластичною.
Поєднання численних озер з лісовими масивами, своєрідний поліський колорит, різноманіття рослинних угруповань та висока їх естетична цінність сприяли розвитку рекреації в цьому мальовничому куточку Західного Полісся. На берегах озер розміщені бази відпочинку, санаторії, спортивні та дитячі табори. В останні роки проводиться Міжнародний пісенний фестиваль «На хвилях Світязя».

https://maps.app.goo.gl/axMCGwv6TY9P6FCG8

Область: Тернопільська

З 1966 року до сьогодні спелеологами досліджено більше 216 кілометрів ходів, галерей і гротів цієї печери, що робить її найдовшою печерою Європи, найдовшою гіпсовою печерою світу та другою за довжиною серед вапнякових печер (поступається лише вапняковій Мамонтовій печері у США)…

Печера «Оптимістична» утворилася внаслідок розчинення підземними водами гіпсів неогенового віку (14 млн. р.).

Вона являє собою складний за будовою горизонтальний площинний лабіринт гротів, ходів і галерей різної форми і розміру, закладений у 20-метровому пласті темно-бурого (у верхній частині) і жовтувато-сірого (у нижній частині) гіпсу.

У межах лабіринту печери виділяються 10 районів, кожний з яких вирізняється своїми особливостями (структура лабіринтової сітки, морфологія та розмір ходів і галерей). Дно ходів печери вкрите глиною або брилами гіпсу.

Місцями, у найбільш низьких ділянках лабіринту, зустрічаються невеликі підземні озера із площею дзеркала води до 10-15 кв. м. Температура повітря в печері постійна протягом усього року: 9,5-10,5°С.

Найбільшим скарбом печери Оптимістична є вторинні мінеральні утворення, що протягом десятків тисяч років росли у підземних порожнинах. Це, насамперед, гіпсові кристали різноманітної форми та кольору.

Великий інтерес являють собою нещодавно відкриті кальцитові геліктити, унікальні для гіпсових печер. Це білі, жовті, рожеві утворення химерної форми, які нагадують морські анемони, корали.

За своїми розмірами та структурою печера «Оптимістична», як і інші гіпсові печери-лабіринти Придністровського Поділля, не мають аналогів в інших регіонах поширення гіпсових порід на Землі.

Унікальність та краса печери приваблює туристів-спелеологів та вчених із багатьох країн світу.

Область: АР Крим

Це унікальна за красою печера зі складною системою залів і галерей, яка входить до п’ятірки найкрасивіших обладнаних печер планети…

Мармурова печера знаходиться на плато гірського масиву Чатир-Даг (тюрк. – „Шатер-гора”). Видимий із різних відстаней, мальовничий силует Чатир-Дагу є символом Криму.

Плато Чатир-Дагу поцятковане численними карстовими порожнинами, що надає його рельєфу вигляд «місячного».

Тут заповідано більш ніж 160 карстових печер, шахт, колодязів. Серед них дуже цікавою є відкрита сімферопольськими спелеологами в 1987 році Мармурова печера.

Вхід до неї знаходиться на висоті 920 м над рівнем моря. Закладена вона в блоці верхньоюрських вапняків і складається з трьох частин: Головної галереї, Нижньої і бічного «Тигрового ходу».

Величезних розмірів галереї цієї печери натіканнями поділяються на окремі зали. Протяжність розвіданих ходів – 2050 м, глибина – 60 м. Довжина обладнаних екскурсійних маршрутів складає більше 1,5 км. Протяжність усіх розвіданих залів – більше 2 км, а глибина – 60 м. Температура повітря у печері постійна (+9° С).

У п’яти залах можна насолодитися прослуховуванням класичної музики, яка в унікальній акустиці печери має особливе звучання.
Відвідувачів печери зустрічають величезні зали з чудернацькими формами натічних утворень, рідкісними видами кристалів.

Маршрут розпочинає Галерея казок, прикрашена сталактитами, сталагмітами та натічними драпіровками. Екскурсійна доріжка огинає химерні творіння сталагмітів, що своїми контурами дивно нагадують казкових героїв: ось світло вириває з пітьми Слоненя, Мамонта, голову Господаря печери, Царівну-жабу…

У галереї «Тигровий хід» склепіння печери опускається, і можна зблизька милуватися сотнями різноманітних сталактитів. Галерея отримала свою назву через знайдені тут залишки великого хижака, скоріше за все, тигра. Пізніше вчені довели, що то були залишки печерного лева, проте стара назва вже потрапила до каталогів, тому її лишили без змін. Живописні натічні колони розділяють галерею на окремі зали. Тут можна побачити ажурні ванночки з водою, кам’яні водоспади, унікальні “геліктитові квіти”.
Зала Перебудови – одна з найбільших обладнаних печерних залів Європи та найбільша зала у печерах Криму. Її довжина – більше 100 м, висота 28 м. Величні стіни вкриті коралітовими білими «квітами», величезні кам’яні брили устеляють дно, витончені натічні колони, розмаїття сталактитів та сталагмітів вражають уяву.

Закінчується зала кальцитовою греблею, яку вкривають сотні гурових ванночок. Далі видно Палацову залу з неповторними натічними колонами «Король» та «Королева». Біля них – «свита» – сталагміти різних форм.

Нижня галерея печери – природний мінералогічний музей. Тут проводяться екзотичні спелеотури. Для цього відвідувачам видаються ліхтарі та спеціальний одяг. Такий тур триває 3 години.

Спелеотур у Нижню галерею починається у залі Перебудови. Стежка між кам’яними брилами занурюється у вузькі щілини, спускається униз та приводить у Рожеву залу. Тут неймовірно красиво: стіни вкриті натічними занавісками, брили вапняку з кальцитом, загадкові скелети тварин під каменями, а також унікальні «троянди», що вкривають стелю гроту.

Далі – зала Надій, де під стінами утворилися золотисті кам’яні олтарі, Балконна, Люстрова зала, в яку потрапляємо, проходячи біля «гномів», крізь сталактитовий «ліс» – сотні тонких прозорих кальцитовий трубочок. Зі стелі звисають десятки дорогоцінних «люстр», вкритих коралітовими «квітами». Тут спелеотур закінчується, а печера продовжується ще Обвальною, Русловою, Шоколадкою та Геліктитовою залами.

Унікальність Мармурової печери принесла їй світову популярність. За оцінкою відомих спелеологів, вона належить до п’ятірки найкрасивіших обладнаних печер планети.

Одну з найбільш відвідуваних печер Європи, Мармурову, у 1992 році було прийнято до Міжнародної асоціації обладнаних печер.

Область: Херсонська

Олешківські піски є найбільшим піщаним масивом у Європі.

Складаються із безмежних барханів (тутешні мешканці називають їх «кучугурами»), висотою близько 5 м, і негустою рослинністю…

Знаходяться ці піски у Цюрупінському районі (стара назва Цюрупінська – Олешки) Херсонської області,за 30 км на схід від обласного центру. Дніпровські піски існували здавна, але Олешківська пустеля у нинішньому своєму вигляді з’явилися порівняно недавно: через випасання величезних отар овець у ХІХ ст., які знищили траву, звільнили піски, а вітрова ерозія дала їм можливість розширюватися.

Стримують пустелю, яка в діаметрі має розмір близько 15 км, штучно насаджені густі ліси. За словами місцевих жителів, тут часто трапляються масштабні пожежі, оскільки ліс легко займається через погодні умови, а гасити полум’я важко, адже ліс був посаджений з точки зору науковців неправильно – занадто щільно.

Незважаючи на те, що Олешківські піски часто називають пустелею, це не зовсім правильно. За температурним режимом та кількістю опадів їх можна швидше віднести до напівпустель. Влітку пісок нагрівається до 70 градусів, і гарячі висхідні потоки, що йдуть від пісків, розгонять дощові хмари. Тому дощів тут менше, аніж в самому Херсоні, який знаходиться по іншу сторону Дніпра. Трапляються тут і піщані бурі, під час яких не видно ані неба, ані сонця.

В пустелі на глибині 300-400 м існує прісне підземне озеро з дуже смачною водою. Проте, науковці дослідили, що масштабно добувати звідси воду не можна, оскільки рівень води знизиться, і ліси не зможуть стримувати піски. До найближчого населеного пункту від пустелі – біля 7 км.

Раніше в Олешківських пісках знаходився військовий полігон, на якому відпрацьовували бомбування льотчики з країн Варшавського договору. У зв’язку з цим було обмежено наукове дослідження регіону. До сьогодні у пісках ще можна натрапити на снаряди, що не розірвалися.

https://youtu.be/FZ5gvo0hG6g

Мільйон гривень вам бажаю.

Хай вас криза не торкнеться,

Щастя на сім’ю проллється,

Буде в домі мир та втіха,

Стороною обходить лихо.

І завжди збувається Все, що забажається!

Область: Івано-Франківська, Вінницька, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька

Ми захоплюємося природою Альп та Кавказу, Карпат та Криму і прагнемо будь-що побувати там. Але не всі знають, що Дністровська долина з її ландшафтами має свою неповторну красу…

Дністер тече по каньйоноподібній долині, утворюючи багато фантастичних звивів – меандрів. Природа Дністровського каньйону своєрідна та неповторна. На його території близько 100 пам’яток живої і неживої природи світового значення, тут збереглися унікальні еталони відслонень гірських порід.

На Тернопіллі стверджують, що на їхній території – найцікавіші та найкрасивіші краєвиди берегів цієї ріки. Саме це і спонукало область подати Дністровський каньйон одним із номінантів на участь в акції «7 природних чудес України».

Сучасна назва Дністра веде свій початок з Київської Русі і означає «швидка вода». Древні греки називали ріку Тіріс, а пізніше Тірас. У римлян вона відома під назвою Данастріс, Данаструс. У турків – Турла.

Дністер має 386 приток. Головні з них: праві – Стрий, Свіча, Лімниця, Бистриця, Реут; ліві – Золота Липа, Cтрипa, Збруч, Смотрич. Русло Дністра звивисте. У верхній частині (до міста Самбір) – це типова гірська ріка, що тече по вузькій долині з обривистими скелястими берегами. Ширина русла у верхів’ї – не більше 40 м, в низов’ї – 100-240 м.

Спустившись з гір, Дністер тече широкою, місцями заболоченою рівниною, і течія його сповільнюється. Ріка тут тече по плоскогір’ю в невисоких, порослих вербами глинистих берегах, деколи утворюючи острови; вода каламутна, часто мілка. Потім підвищується спочатку лівий, а потім і правий берег ріки, русло стає кам’янистим, течія посилюється.

Нижче древнього Галича долина Дністра звужується до ~ 200 м. Високі скалисті береги Дністра тут поросли листяними лісами і кущами, з-під скал витікають численні джерела. В середній течії Дністра на поверхню виходять кристалічні породи – граніти, гнейси, сієніти, утворюючи подекуди невеликі пороги і перевали.

На Дністрі гори підходять так близько до ріки, що утворюють каньйон, руслом якого тече ріка. Типовий вигляд Дністровського каньйону – круті скелясті або заліснені береги, дика і неторкана природа, мальовничі острови. Потоки джерел в деяких місцях зриваються з кручі просто в річку, перетворюючись у живописні водоспади. Окремі частини скал нагадують швейцарський сир, весь у «дірках» від виходів печер і гротів.

У навколишніх селах зустрічаються пам’ятники культури різних народів, що в давнину населяли долину Дністра (церкви, костели, монастирі, палаци, руїни замків і фортець), зокрема печери, деякі з них служили монахам скельних монастирів.

Скельні відслонення на Дністрі , так звані «стінки» – пам’ятки природи, подібних до яких у світі практично немає. Тут знаходяться відомі у всьому світі відслонення (с. Стінка Бучацького і с. Трубчин Борщівського районів), які містять у собі давні скам’янілі рештки флори і фауни, яким близько 500 мільйонів років.

На Дністровських схилах є велика кількість рідкісних рослин, тварин, птахів. Теплий клімат у каньйоні відрізняє цю місцевість від інших територій Західної України. Стіни каньйону затримують сонячне тепло, через що влітку дощів тут майже не буває, а навесні зелень розцвітає на 2-3 тижні швидше, ніж в інших частинах області.

На відтинку близько 250 км можна зустріти понад десяток карстових печер і гротів, які знаходяться у вапняках. Їх химерний вигляд з рівня річкового плеса вражає. А невеликі водоспади – “дівочі сльози”, що збігають по зарослих густими мохами скелях, які зустрічаються по всьому маршруту, являють собою унікальне видовище.

Мальовничий ландшафт гірського типу, чарівні ліси, річка, водоспади, печери, химерні скелі, пташине різноголосся роблять Дністровський каньйон справді райським куточком природи.

Гранітно-степове Побужжя

Область: Миколаївська

Південний Буг у крутих кам’янистих берегах утворює вузьку каньйоноподібну долину. Величні гранітні скелі місцями сягають 40-50 м заввишки. Русло річки порожисте з водограями та островами. Це справжній гірський ландшафт серед Українського степу…

Гранітно-степове Побужжя – одна з найдавніших ділянок суші Євразії, яка не поринала у морські глибини вже протягом 60 мільйонів років. Звідси значна кількість унікальних об’єктів живої природи – реліктів та ендеміків. Результати біогеографічного аналізу вказують наявність на цій території значної кількості видів рослин і тварин середземноморських та гірсько-альпійських за походженням. Тут виявлено 86 представників флори і фауни, занесених до Червоної книги України та Європейського Червоного списку.
Історичні джерела та сучасні дослідження з археології, етнографії, топоніміки свідчать про те, що каньйон Південного Бугу з його стародавніми урочищами, скелями, могилами, порогами слід вважати національними святинями. Гранітно-степове Побужжя надзвичайно багате на археологічні пласти: палеоліт, мезоліт, неоліт, мідний і залізний віки, епоха бронзи, черняхівська та трипільська культури, свідоцтва поселень кімерійців, савроматів, скіфів, ольвіополітів, давніх слов’ян, римлян.

Всього у цьому районі між селищами Мигія та Олександрівка виявлено 98 археологічних пам’яток. Внаслідок знищення сучасними водосховищами каньйоноподібних долин Дніпра і Дністра, їх аналоги в інших районах Причорномор’я практично відсутні. Своїми межами парк співпадає з землями війська запорізького та його державою – знаменитою на весь світ Запорозькою Січчю. Південний Буг славився серед запорожців як друга за значенням річка після Дніпра-Славутича.
На території Гранітно-степового Побужжя знаходився острів Гард (в околицях сучасного м. Южноукраїнська) – адміністративний центр Буго-Гардової паланки, найбільшої за розмірами серед восьми територіальних одиниць Запорозької республіки.

Першим паланковим отаманом тут був князь Дмитро Вишневецький – легендарний Байда. Місцями на річці ще і сьогодні збереглись залишки гардів (греблі для вилову риби, які складалися з великого каміння, уламків скель тощо).

Пороги Південного Бугу мають місцеву назву – брояки. З ними, як і з багатьма островами та скелями, пов’язана значна кількість запорозько-гайдамацьких легенд, переказів, вони були свідками козацьких старожитностей та бувальщин. Про минуле нам говорять їх назви: острів козака Мамая, Запорозька брояка, скелі Турецький стіл і Пугач, Козацькі ворота та інші. Урочище Протич з козацькою святинею – Протичанською скелею було відоме у всьому запорозькому краї.
Від с.Кінецьпіль до м. Южноукраїнська проходить чергування ділянок порогів та спокійної течії. Найкращі пороги, які є Меккою водного туризму і місцем паломництва тисяч спортсменів та туристів, розташовані біля сіл Мигія, Куріпчино, Семенівка, Львове, Іванівка, Констянтинівка і останні – біля м. Южноукраїнська. Цьому сприяють добре транспортне сполучення і достатній рівень теплої води в порогах протягом п’яти місяців. Тут долина річки Південний Буг вузька, каньйоноподібна зі скелями, прорізана кам’янистими глибокими балками, вкритими лісами та степовою рослинністю.
Стрімкі скелі, які утворюють каньйони по берегам річок сягають висоти до 50 метрів і є чудовим місцем для тренувань альпіністів. Каньйони знаходяться біля с.Куріпчино, м.Южноукраїнська, гирла річки Велика Корабельна (Іванівський міст) по руслу Південного Бугу та с.Актово і с.Петропавлівка по руслу Мертвовода.

Територія парку має надзвичайно високий рекреаційний потенціал – дивовижні краєвиди, історико-культурну цінність, велику кількість радонових джерел, зручну автотранспортну розв’язку та є однією з найкращих в Європі природних трас для водного слалому.

Сучасна площа регіонального ландшафтного парку становить 7394,3 га. Вже у 2008 році планується оформлення переходу Регіонального ландшафтного парку у Національний природний парк, який стане першим національним парком на Миколаївщині.

Цілинний степ „Асканія-Нова” – єдина в Європі ділянка типчаково-ковилового степу, якого ніколи не торкався плуг, – має велику наукову, культурно-пізнавальну та практичну цінність…

Серед заповідних об’єктів України біосферний заповідник «Асканія-Нова» посідає особливе місце, адже історія заповідання його території нараховує близько 110 років. Так, багатий землевласник Фрідріх Фальц-Фейн у 1898 році у своєму родовому маєтку за власною ініціативою першим у світі вилучив з господарського використання ділянку своїх угідь, яка стала праядром теперішнього найбільшого в Європі (11054 га) заповідного типчаково-ковилового степу.

Сучасний заповідний степ складається з трьох масивів: Північний, Південний, Великий Чапельський під, а також з перелогів, де вивчаються процеси відновлення природної рослинності. Суха мова статистики відмічає зростання тут 478 видів вищих рослин. Але вона не може передати різноманіття всіх проявів, букету запахів, притаманних лише дикому степу. Наукове означення його досить просте і коротке: посушливий, кострицево-ковиловий.

Степ постійно змінює своє забарвлення. Загляньте сюди наприкінці квітня і побачите, як на сірому фоні минулорічної трави яскравими різнобарвними вогниками горять квіти тюльпанів, ніжною блакиттю манять півники. Розстелить ковила українська свої перисті остюки – і степ вже хвилюється, наче море. Зацвіте льон австрійський – і земля ніби вкриється легким серпанком. Пройде ще трохи часу – і степ вже нагадує килим.

Переважають багаторічні трави (51 %). До «Червоної книги України» занесено 13 видів вищих рослин, 3 види грибів та 4 – лишайників. Шість видів квіткових асканійської автохтонної флори занесені до міжнародних червоних списків.

Тваринний світ заповідного степу, в основному, зберіг свою аборигенну фауну, за винятком крупних видів ссавців та птахів. Тут зустрічаються типові мешканці степового ландшафту: малий ховрашок, степовий байбак, тушканчик великий, заєць-русак, мишовидні гризуни, а також середні та дрібні хижаки: звичайна лисиця, степовий тхір, ласка.

У густому травостої мешкають не менше 1155 видів членистоногих, 7 видів земноводних і плазунів, 18 видів ссавців, в різні пори року зустрічається більше 270 видів птахів, з яких 107 видів залишаються на гніздування.

Великий Чапельський під (4х6 км) – унікальна депресія, для якої характерно періодичне заповнення талою водою. В найглибшій частині зростають гідрофіти, у тому числі найрідкісніший вид в Україні – зіркоплідник частуховидний. На цій ділянці – найвищий показник видової насиченості квіткових – 368 видів. Флора поду налічує також значну кількість ендеміків – 53 види, з них 7 зустрічаються лише тут, а 8 видів занесені до «Червоної книги України».

На території Великого Чапельського поду в умовах, наближених до природних, утримуються табуни диких копитних з різних континентів. Тут протягом усього року мешкають бізони, сайгаки, лань європейська, коні Пржевальського, туркменські кулани, благородні олені, кафрські буйволи. Влітку сюди випускають стадо антилоп канна, гну та нільгау, зебр та вихідців з далекої Індії – гаялів. Ближче до осені в центрі поду збирається велика кількість перелітних птахів: різні види качок, багатотисячні зграї журавлів, сірих гусей, куликів.

Великою популярністю користується екскурсія на мікроавтобусі чи у кінному екіпажі маршрутом, прокладеним територією Великого Чапельського поду. Екологічна стежка заповідного степу проходить територією ділянки “Стара” (площа 520 га), де представлені майже усі характерні типи рослинності та ґрунтів, чітко простежується екологічний ряд.

У заповіднику варто відвідати зоопарк, де зібрані птахи та тварини майже з усіх країн світу, а також мальовничий ботанічний сад з величезною кількістю штучних ставків, де представлені дерева та кущі усіх кліматичних зон Землі.

1. Києво-Печерська Лавра, Київ

У 1051 році два монаха Анатолій і Феодосій з іншого міста прибули до Києва. Оскільки жити було ніде – почали рити печери і використовувати їх в якості житла. По правді кажучи, у ті далекі часи практично все населення Києва жило в печерах і землянках, за винятком, звичайно ж, знаті. З часом все більшу кількість ченців з’їжджалися в тутешні краї. Підземне місто продовжувало зростати, а пізніше – і надземні кам’яні споруди з храмами. Були зведені могутні стіни, що закривали собою собори, церкви, дзвіниці, входи в безліч печер. У стінах Києво-Печерській Лаврі похований Нестор Літописець, автор відомої «Повісті временних літ», і засновник Москви – Юрій Долгорукий. Зараз Лавра – найбільший православний монастир України.

2. Софія Київська, Київ

Мало що збереглося від Київської Русі на території сучасного Києва. Спалили завойовники, зруйнув час, не вберегли наступні покоління. Софія Київська – один з багатьох пам’яток архітектури, який зберігся до наших днів. На початку XI століття вона була закладена князем Ярославом Мудрим. Софія ще й відома коронацією Володимира Мономаха. Свого часу Софія була зруйнована сином Юрія Долгорукого. Її спалював хан Менглі-Гірей, грабував хан Батий. Відновлював гетьман Іван Мазепа. Але цим випробування не закінчилися. Храм розграбували більшовики, а трохи пізніше – гітлерівці. Але Софія Київська з гордістю вистояла! Цим місцем можна справді пишатися, тому що воно зберігає 260 кв. метрів мозаїки і 3000 кв. метрів фресок. Це найбільша і унікальна колекція подібного живопису епохи раннього Середньовіччя Європи!

3. Дендропарк «Софіївка», Умань, Черкаська область

Ви в курсі, звідки взялася пірамідальна тополя в Україні? Сам граф Станіслав Потоцький доставив їх до нас з Італії. А ще він створив чудовий парк «Софіївка» для своєї чарівної дружини Софії. На будівництво парку пішло 6 років, і в далекому 1802 графиня вже насолоджувалася своїм подарунком.

У Софії було грецьке коріння, тому невід’ємною частиною основних мотивів парку була еллінська міфологія: давньогрецькі топоніми; річка Стікс; Іонічне море; підземна річка Ахерон; острів Анти-Цирцеї; статуї грецьких мислителів і богів.
Відмінний стан парку приваблює сюди щороку велику кількість туристів. В уманському парку кожен знайде собі заняття до душі: пішохідна екскурсія, водна прогулянка на човні або на невеликому пароплаві, катання на конях …

4. Заповідник «Кам’янець», Кам’янець-Подільський, Хмельницька область

Прекрасний пам’ятник фортифікаційного архітектурного інтернаціоналізму – Кам’янецька фортеця. Ніхто не проходив повз фортеці, через це вона отримала за роки свого існування впливу не одного народу: турки, українці, поляки, росіяни, вірмени. Зараз в стінах фортеці проводять безліч лицарських турнірів і фестивалів. Так само Кам’янець-Подільський полюбили учасники повітряних видів спорту, щороку в травні десятки повітряних куль пролітають над могутніми стінами заповідника «Кам’янець».

5. Хотинська фортеця, Хотин, Чернівецька область

Усі, напевно, пам’ятають фільм «Три мушкетери» з Боярським у головній ролі!? Так ось зйомки його проходили в прекрасній Хотинській фортеці. У XIII столітті в стародавньому місті Хотині на березі Дністра спорудили фортецю. І хто володів фортецею, той ставав володарем тутешніх територій. Правителями фортеці за всі вісім століть побували як українці, так і турки, і поляки, і молдавани, і австрійці, і росіяни, і знову українці.

Як і Кам’янецька фортеця, в Хотині проходили зйомки багатьох фільмів радянських часів. У стінах фортеці знімали такі кінокартини: «Стріли Робін Гуда», «Балада про доблесного лицаря Айвенго».

6. Острів Хортиця, Запоріжжя

Найбільший острів на Дніпрі (довжина в 12,5 км) – Хортиця. Але не цей факт став причиною внесення його до списку 7 Чудес України. У XV-XVIII століттях на острові утворилися козацькі укріплення Запорізької Січі. На Хортиці жили запорізькі козаки, готувалися до бойових походів, займалися будівництвом своїх знаменитих кораблів – «чайок». У 1709 році Запорізька Січ була зруйнована московськими військами.

Лише через 300 років, вона частково була відновлена. Тепер вона виступала в ролі історико-культурного комплексу «Запорізька Січ» на острові Хортиця.Тепер кожен може потрапити в атмосферу тодішньої незалежної республіки козаків, подивитися, як жилося нашим мужнім предкам в куренях, зайти до церкви, побачити роботи козацьких ремісників, поспостерігати, якими умілими вони були наїзниками.

7. Херсонес, Севастополь

2000 років тому Чорне море вони називали Понтом Евксинським. Ними були древні греки, які населяли Крим, Приазов’я і Південь сучасної України. Греки були великим народом, який будував міста, воював і успішно займався торгівлею. На пам’ять про колишні часи греки залишили нам руїни Херсонеса. Зараз кожен може прогулятися стародавніми вулицями міста греків, які були знайдені при розкопках археологів. Відвідайте Севастополь, і Ви зможете помилуватися давньогрецькою архітектурою, дізнатися про побут цього народу, не виїжджаючи за межі України.

Від щирого серця вітаю з Різдвом!
Нехай це світле і добре свято принесе у дім радість, щастя, затишок і гармонію, нехай буде багато прекрасних днів, які будуть радувати веселими сімейними посиденьками, душевними розмовами та приємними сюрпризами!

„Frumuseţea iernii, cu dulcele ecou al colindelor si cu imaginea celor dragi în suflet să vă aducă împlinire, iubire si fericire. Sărbători fericite!”

SUS LA POARTA RAIULUI

Sus, la poarta Raiului,
Poarta Raiului,
Paște turma Tatălui,
Turma Tatălui.

Refren:
Linu-i lin și iarăși lin,
Bate vântul frunza lin,
Lin și iarăși lin.

Dar la urmă cine sta?
Cine, cine sta?
Stă chiar Maica Precista,
Maica Precista.
Linu-i lin și iarăși lin,
Bate vântul frunza lin,
Lin și iarăși lin.

Lângă ea, un legănel,
Da, un legănel,
Cu un Copilaș în el,
Copilaș în el.
Linu-i lin și iarăși lin,
Bate vântul frunza lin,
Lin și iarăși lin.

Copilașul când plângea,
Puiul când plângea,
Maica Sfântă lin cânta,
Maica lin cânta.
Linu-i lin și iarăși lin,
Bate vântul frunza lin,
Lin și iarăși lin.

Сьогодні, 23 грудня, у Куликівському НВК відбулися заходи присвячені Різдвяним та Новорічним святам.

Ці слова у кожного асоціюються зі святковим настроєм, подарунками, іграми, розвагами.
Для створення свята, діти активно працювали прикрашаючи класи, ялинку на сцені, що додало святковості під час проведення заходів.

Новорічні свята – це чудовий спосіб проявити свої акторські здібності.

Активними учасниками на новорічних дійствах стали всі учні Куликівського НВК, які представляли театралізовані вистави, співали і танцювали.

Завдяки талановитості учнів 1-9 класів ми всі змогли поринути у світ казки. На святкуванні були присутні шановні гості, батьки та родичі дітей.
Цьогорічні свята запам'ятаються як дітям, так і вчителям нашої школи.

Сьогоднішній день вважається початком астрономічної зими у північній півкулі.

Сьогодні, 22 грудня, настав День зимового сонцестояння у 2019 році.

Це найкоротший світловий день у році – він триватиме всього 8 годин, а ніч, відповідно, найдовша.

Саме цей день вважається початком астрономічної зими у північній півкулі.

Зимове сонцестояння відбувається в момент, коли Північний полюс відхилений на максимальну відстань від Сонця. Це відбувається щороку: північний полюс Землі відхиляється від Сонця на 23,5 градуса. Впродовж декількох днів після цього моменту полуденні висоти Сонця і тривалість світлового дня залишаються практично незмінними – звідси і назва "сонцестояння".

Залежно від календаря зимове сонцестояння відбувається 21 або 22 грудня.

Цього року для України воно розпочалося близько о 6:19 ранку.

Сьогодні тривалість світлового дня буде малою, наприклад, для Києва вона складе всього 8 годин 16 секунд.

Оскільки зимове сонцестояння триває лише короткий проміжок часу, то для цього дня використовують інші назви, наприклад "найкоротший день".

Однак уже з 1 січня тривалість світлового дня почне збільшуватися.

Гриб Анна-Марія, учениця 9 - го класу Куликівського НВК взяла участь в обласному зборі юних зоологів-тваринників, аграрників, садівників, квітникарів, дизайнерів імені Василя Аксенина - 2019 та зайняла І місця, а в подарунок отримала безкоштовну поїздку до столиці України.

Ганусю, щиро тебе вітає вся школа, ти - наша гордість !!!

"Я боюся тільки зради" - сказала вона своїм землякам після чергової перемоги...

Навколо її життя і смерті дотепер точаться дискусії. Ким вона була насправді - простою селянкою чи сестрою короля Франції? Як змогла здобувати перемоги французька армія під керівництвом 17-річної дівчини, яка діяла як відмінний стратег і бувалий полководець? Історія залишила нам дуже мало фактів про життя Жанни д'Арк. З покоління в покоління переходила історія її подвигів і смерті. Все це тісно перепліталося з домислами - поступово народилася легенда. І нині практично неможливо відрізнити правду від міфу.
Заперечувати не можна тільки одного - Жанна д'Арк найвідоміший персонаж часів Столітньої Війни. І чи настільки важливо, була вона самостійним військовим лідером чи свого роду "талісманом", була святою чи звичайною дівчиною? Саме її поява на арені історії викликала небувалий патріотичний підйом по усій Франції, докорінно змінила хід подій.
Не дивно, що для співвітчизників Жанни, те що відбувалося здавалося чудом - за кілька місяців балансуючий над прірвою Карл VІІ повернув фортеці і землі, які здавалось непереможні англійці і бургундці захоплювали протягом багатьох років, шляхом важких облог і довгих кампаній. В історії небагато подібних прикладів, і тому ніхто не може заперечувати її почесного звання Визволительки Франції. Жанна народилася 6 січня 1412р. в невеличкому селі Домремі, що розкинулося у верхів'ях ріки Маат у селянській родині Жака д'Арка й Ізабелли Ромі. Йшов 75 рік Столітньої Війни...
Після битви під Азенкуром успіх перейшов на сторону англійців. Божевільний король Карл VІ не міг керувати країною. Частина феодалів на чолі з герцогом Бургундським перейшла на сторону англійців. Герцог Бургундський і дружина Карла VІ Ізабелла Баварська змусили короля підписати договір з Англією. Фактично Карл VІ позбавив престолу свого сина, законного феодала Карла, і заповідав французьку корону англійському королю.
Після смерті французького короля Карла VІ, його син, не визнаючи зрадницького договору, прийняв корону і звів бойові укріплення до півдня від ріки Луари. У руках англійців був Париж. У 1428 році вони оточили місто Орлеан, підкорення якого відкривало ворогам шлях до завоювання всієї країни. Біля стін Орлеану вирішувалась доля Франції.
Чутки і звістки про ситуацію, що склалася швидко поширювались по всій Франції, в тому числі в Домремі. Релігійну й вразливу Жанну почали відвідувати видіння, їй чулися голоси, що призивали до подвигу. Жанна жадібно усмоктувала старі пророцтва і легенди. Одна з них пророкувала, що Францію зруйнує жінка, але врятує дівчина. Здавалося, що пророцтво збувається. Лиходійкою стала королева Ізабелла. Але хто врятує батьківщину? Жанна повірила у свою особливу, божественну місію.
Коли в селі стало відомо про облогу Орлеана, Жанна д'Арк остаточно зважилася брати участь у війні, зняти облогу з Орлеана і коронувати дофіна Карла. У травні 1428 року Жанна переконала свого дядька Дюрана Лассара, щоб він супроводжував її до прилеглої фортеці Вокулер. Вона мала на меті переконати коменданта в своїй особливій місії, і з листом і охороною відправиться до дофіна. Пізніше усі - і вороги і друзі відзначали її дивну чарівність і вміння переконувати. Тільки одні приписували це Дияволу, а інші Богу.Подальші події розвивалися стрімко і носили фантастичний характер! Після прийому в коменданта фортеці Робера де Бодрикура Жанна д'Арк була відіслана в замок Шинон до дофіна. Карл погодився включити її до числа полководців війська, яке відправлялося на визволення Орлеана. Спеціально для неї виготовили білу збрую. Бойового коня подарував їй герцог Алансонський, заворожений умінням Жанни триматися в сідлі.
Бойове хрещення Жанна д'Арк пройшла під Орлеаном, при чому настільки вдало, що перший успіх, перша перемога принесли їй надзвичайний авторитет серед городян, які називали її Орлеанською Дівою. Вона завоювала повагу серед воєначальників і віру у свою особливість серед простих солдатів.
Все це звичайно відіграло позитивну роль у подальших битвах під її керівництвом.
Найвідоміший епізод війни - штурм Турелі, під час якого Жанна отримала поранення. Вона, як завжди, боролася попереду всіх - закидала в'язками рів, усіляко підбадьорювала своїх вояків. Французи атакували з неймовірною відвагою й енергією, за словами сучасника "вони боролися так, начебто вважали себе безсмертними". Але й англійський гарнізон складався з добірних солдатів, ветеранів війни під командуванням хороброго капітана Вільяма Гласдейла ("Класидас"). Натиск французької армії помітно слабшав. Солдати втомилися, і вже з меншою енергією йшли в атаку. Тоді Жанна схопила драбину, приставила її до стіни і з закликом: "Хто любить мене, за мною!" - почала підніматися на гребень фортеці. Вона подолала декілька сходинок, як була поранена арбалетною стрілою. Жанну підняли і винесли з поля бою. Однак, за свідченням очевидців, вона повернулась на бойову позицію. Вражені й налякані англійці відступили, даючи можливість французькій армії захопити фортецю.
Своєю важливою місією Жанна вважала коронацію Карла, тому після декількох перемог, вона зустрічається з дофіном і починає вмовляти його зробити цей крок. Карл VІІ оголошує похід на Реймс. А 17 липня 1429р. коронується там. Щодо Жанни, то її популярність в той час була надзвичайною. До неї зверталися з проханнями, простий народ боготворив її. По усій Франції ходили легенди і міфи про її життя.
Незважаючи на такий її вплив, серед французької знаті починає наростати невдоволення, підкріплене недовірою деяких священнослужителів. Наближення короля вбачало в дівчині неабияку загрозу. Навколо Жанни почали плестися зрадницькі змови. Існує версія за якою, король таємно домовився з англійцями, що Париж залишиться в них. Незнаюча про це, позбавлена війська, Жанна д'Арк з невеликим загоном намагалася взяти Париж. Однак була важко поранена. Під виглядом турботи про її здоров'я Жанну тримали під домашнім арештом.
У травні 1430 року вона знову взяла участь у воєнних діях. З крихітним загоном вірних прихильників, прийшла на допомогу фортеці Комп'єн, обложеної ворогами. Але підкуплений французькою знаттю комендант Комп'єна закрив перед дівчиною ворота. Жанна потрапила в полон до англійців. Король і пальцем не поворухнув заради неї. За іронією долі, ще задовго до відступництва короля, Жанна д'Арк передбачила ці події. "Я боюся тільки зради" - сказала вона своїм землякам після чергової перемоги.

Про її перебування в полоні теж нічого достеменно невідомо. Однак, за записами процесу над Орлеанською Дівою стає зрозумілим, що тримали її в Буврейській фортеці. Варто відмітити неймовірну витримку дівчини, незважаючи на жахливі умови утримування й постійні знущання. Спочатку її запроторили до залізної клітки. Потім, коли почалися допити, перевели в одиночну камеру. Вузьке віконце майже не пропускало світло. У камері стояв дерев'яний тапчан, який пізніше замінили залізним ліжком, намертво прикріпленим до кам'яних плит підлоги. Засуджена була закована в кайдани. Їх знімали, коли Жанну виводили на черговий публічний допит. Вдень її заковували ланцюгом, який кріпилася до масивної балки. На варті постійно стояли п'ятеро англійських солдатів. Очевидець подій залишив запис: "Я чув від одного англійського лицаря, що англійці боялися її більше, ніж сотні солдатів. Сам спогад про здобуті нею перемоги наводили на них жах".
Можна припустити, що така безприкладна витримка пояснюється частково тим, що Жанна д'Арк до останнього моменту вірила у свій порятунок. Схоже, тільки 24 травня, коли їй оголосили вирок, привели на ешафот, поставили перед біснуючою юрбою, вона відчула наближення смерті й усвідомила, що порятунку не буде. Вона почала давати хибні свідчення і згодилась з усім в чому її звинувачували. За таке визнання інквізиція обіцяла їй помилування: "... ми засуджуємо тебе остаточно на вічне ув'язнення, на хліб прикрості і воду розпачу, щоб там, оцінивши наше милосердя, ти оплакувала свої вчинки ...".
Однак англійцям була потрібна смерть Жанни д'Арк, а не її ув'язнення. Тож замість церковної в'язниці її повернули до фортеці і знову закували в кайдани. У відповідь на невиконання суддями своїх обіцянок вона заперечила свої останні свідчення.
30 травня 1431 року дев'ятнадцятирічну Жанну д'Арк було спалено на багатті в місті Руан. Місце спалення і понині відзначено білим хрестом. Через 25 років її справа була переглянута, Орлеанську Діву визнали безневинно засудженою, а у 1920 - канонізували.

Se spune că într-o bună zi, a trecut Dumnezeu pe Pământ și a daruit fiecărui neam cate o țară.
Și a fost seară și...la poarta lui Dumnezeu- Tatăl a apărut un păstor de oi care era împreună cu familia si neamul său de păstori. Dumnezeu L- a invitat în Casa Lui și au stat la Cină.
- Bunule Păstor care îți este păsul de ai ajuns la Mine ? , intreabă Dumnezeu pe cioban.
- Doamne Dumnezeule, am venit să primim și noi o bucată de pămant unde să ne odihnim sufletele insă se vede că am întarziat și nu mai este loc pentru noi , a spus bătranul îngenunchind in fața lui Dumnezeu.
- Care vă este numele neamului vostru batrane Pastor ? a întrebat Creatorul.
- Noi ne numim români.
După ce a privit indelung la neamul romanesc , Dumnezeu a chemat pe Sf.Apostol Petru si l- a întrebat :
- Petre , mai este loc pentru o tară pentru români pe Pămant ?
- Nu , Doamne .Tot pămantul a fost dăruit tuturor neamurilor după porunca Ta.
- Bine , Petre. Acum dă-le românilor țara pe care am pastrat- o pentru Noi.
Și de atunci noi locuim în ȚARA LUI DUMNEZEU. O patrie frumoasă , o țară cu munți și campii , cu ape și cer senin , o țară ca o grădină din Rai unde Maica Domnului îngrijeste rugăciunile și florile Cerului.
România este Țara lui Dumnezeu de la începutul lumii.
Slavă lui Dumnezeu pentru toate !

Останнім часом в нашій країні йде активна робота по формуванню здорового способу життя серед населення. Безумовно, нація повинна бути здоровою. Здорова нація є ознакою сильної держави. Одним з головних чинників процвітання нації є здоров'я дітей.

Сьогодні головна роль у формуванні здорового способу життя відводиться сім'ї. Сім'я - це основна ланка, де формуються корисні звички і відкидаються шкідливі. Перші враження у дитини, пов'язані з виконанням певної дії, виникають в домашній обстановці.
Дитина бачить, сприймає, намагається наслідувати, і це дійство у неї закріплюється незалежно від її незміцнілої волі. Вироблені з роками в сім'ї звички, традиції, спосіб життя, ставлення до свого здоров'я та здоров'я оточуючих переносяться дитиною в доросле життя, у новостворену сім'ю. Якщо дорослі навчать дітей з раннього віку цінувати, берегти і зміцнювати своє здоров'я, якщо вони будуть особистим прикладом демонструвати здоровий спосіб життя, то тільки в цьому випадку можна сподіватися, що майбутні покоління будуть більш здорові і розвинуті не тільки особистісно, ​​інтелектуально, духовно, а й фізично.
Спільна діяльність батьків і дітей щодо зміцнення здоров'я та ведення здорового способу життя може вирішити проблему здоров'я нації.
За даними ВООЗ, лише 3-5% дітей, які закінчують школу, можуть вважатися повністю здоровими! Особливо зросла поширеність захворювань ендокринної, травної, сечостатевої систем, систем кровообігу і дихання. Збільшується кількість випадків захворювань, які раніше були характерними тільки для дорослих або для старіючого організму. Сьогодні діти піддаються ризику впливу понад 15 тисяч шкідливих факторів навколишнього середовища. І найактуальніші серед них такі, як: забруднення повітря, неякісні харчові продукти, паразитарні та інфекційні збудники, неякісна вода.
Так вже виявилось, що більшість харчових продуктів, призначених саме для дітей і підлітків, гірші і шкідливіші за їжу для дорослих. Це так звана «велика п'ятірка»: солодкі сухі сніданки, газовані напої, кондитерські вироби, чіпси, сирні палички і фаст-фуд. Наші діти їдять «порожні калорії», не отримуючи корисних речовин, вітамінів, макро- і мікроелементів. Шлунок насичується, але клітини залишаються «голодними».
Давайте навчимося оцінювати харчування НЕ за обгорткою і красивою рекламою, а з точки зору повноцінного, якісного, будівельного матеріалу для здоров'я дитини.
З якого ж віку потрібно починати піклуватися про здоровий спосіб життя своїх дітей?
В ідеалі потрібно почати з себе ще до планування вагітності, і подбати про свій здоровий спосіб життя.
Уже з перших днів життя з малюком треба займатися гімнастикою, робити йому масаж. Через кілька тижнів, можна починати гартувати малюка, починати займатися з ним плаванням. Коли підійде час вводити прикорм, вибирати корисні продукти, які не зможуть нашкодити здоров'ю дитини.
В залежності від віку дитини і підхід повинен бути відповідним. З малюками потрібно все робити разом (робити зарядку, вмиватися, чистити зуби, знайомити з режимом дня і дотримуватися його і т.д.); дітям постарше подавати приклад, розповідати і давати читати відповідну літературу; з підлітками - не тільки подавати приклад, але й бути на рівних, обговорювати розробляти разом план дій.
Стимулюйте дітей у віці, до активного способу життя, для маленьких нехай це буде весела гра, для великих - командна.
Кілька слів про здорове харчування. Дитячий організм активно росте, йому потрібно більше споживати білків і жирів, і всі інші важливі компоненти повинні бути в раціоні відповідно до віку.

19 грудня 1154 року в лондонському Вестмінстері на англійський престол коронувався 21-річний Генріх Короткий Плащ, перший монарх з французької династії Плантагенетів. 35 років його правління знаменувались створенням т. зв. Анжуйської імперії на більшій частині Англії та Ірландії, Вельсу, половині Франції і формуванням основ сучасного англійського законодавства та значним розвитоком суспільних і державних інституцій.

На обкладинці: Генріх II Плантагенет, картина невідомого художника XVI століття
Національна портретна галерея в Лондоні