Новини

В ніч з 16 на 17 липня 1918 року в Єкатеринбурзі більшовики на виконання постанови виконкому Уральського обласної Ради робітничих, селянських і солдатських депутатів стратили колишнього імператора Миколу ІІ разом із сім'єю — царицею, п'ятьма дітьми і чотирма наближеними особами. Це поклало край існуванню монархічної династії Романових, що правила Росією понад 300 років.

На обкладинці: Сім'я Миколи ІІ (зліва направо зверху вниз) — Марія, Тетяна, Ольга, Олександра Федорівна, Микола Олександрович, Анастасія, Олексій. 1913 рік

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про загальну середню освіту», учень – це особа, яка навчається і виховується в одному із загальноосвітніх навчальних закладів, зарахування до яких, як правило, здійснюється з 6 років.

Статус учнів як учасників навчально-виховного процесу у загальноосвітніх навчальних закладах, їх права та обов’язки визначаються Законом України «Про освіту», Законом України «Про загальну середню освіту» та іншими нормативно – правовими актами чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про освіту», основними правами учнів як учасників навчально-виховного процесу є:

право на навчання для здобуття відповідного освітнього рівня;
вибір навчального закладу, форми навчання та позакласних занять;
користування навчальною, науковою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою базою навчального закладу;
доступ до інформації в усіх галузях науки;
участь у олімпіадах, виставках, конкурсах і т.п.;
участь в об’єднаннях громадян (законодавством України передбачено створення молодіжних та дитячих громадських організацій, зокрема відповідно до Закону України «Про молодіжні та дитячі громадські організації», дитячі громадські організації - об'єднання громадян віком від 6 до 18 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на реалізацію та захист своїх прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів, які не суперечать законодавству, та соціальне становлення як повноправних членів суспільства, молодіжні громадські організації -- об'єднання громадян віком від 14 до 35 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на задоволення та захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів);
право на безпечні та нешкідливі умови навчання;
користування послугами закладів охорони здоров’я, засобами лікування, профілактики захворювань та зміцнення здоров’я;
право на захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства, від дій педагогічних та інших працівників, які порушують права або принижують їх честь і гідність;
право на безкоштовне регулярне підвезення до школи і зі школи рейсовим транспортом або транспортом підприємств, установ та організацій, для учнів, які проживають у сільській місцевості на відстані понад 3 км від школи;
Відволікання учнів в навчальний час для проведення заходів, не пов’язаних з навчанням, забороняється.

Обов’язками учнів, як учасників навчально – виховного процесу є:

дотримання законодавства, моральних та етичних норм;
систематичне та глибоке оволодіння знаннями, практичними навичками, підвищення загального культурного рівня;
дотримання Статуту та Правил внутрішнього розпорядку навчального закладу.
Інші обов'язки учнів можуть встановлюватися законодавством, положеннями про навчальні заклади та їх статутами.

Учні мають право:

на вибір форми навчання, факультативів, спецкурсів, позашкільних та позакласних занять;
на користування навчально-виробничою, науковою, матеріально-технічною, культурно-спортивною та лікувально-оздоровчою базою навчального закладу;
на доступ до інформації з усіх галузей знань;
брати участь у різних видах науково-практичної діяльності: конференціях, олімпіадах, виставках, конкурсах тощо;
брати участь у роботі органів громадського самоврядування навчального закладу;
брати участь в обговоренні і вносити власні пропозиції щодо організації навчально-виховного процесу, дозвілля учнів (вихованців);
брати участь у добровільних самодіяльних об’єднаннях, творчих студіях, клубах, гуртках, групах за інтересами тощо;
на захист від будь-яких форм експлуатації, психічного і фізичного насилля, що порушують права або принижують їх честь, гідність;
на безпечні і нешкідливі умови навчання, виховання та праці;
на відпочинок під час перерв, в неділю, святкові та канікулярні дні.
Учні зобов’язані:

оволодівати знаннями, вміннями, практичними навичками, підвищувати загальнокультурний рівень;
дотримуватися вимог статуту, правил внутрішнього розпорядку;
бережливо ставитись до державного, громадського і особистого майна;
дотримуватися законодавства, моральних, етичних норм;
брати посильну участь у різних видах трудової діяльності, що не заборонені чинним законодавством;
дотримуватися правил особистої гігієни;
піклуватися про своє здоров’я і безпеку свого життя і однокласників;
дотримуватись чистоти і порядку в приміщенні та на території закладу;
діяти на благо навчального закладу, піклуватися про честь і авторитет установи;
дотримуватись правил співдружності (поважати погляди та переконання інших людей, поважати жінок, дівчат, працівників навчального закладу, піклуватись про батьків, допомагати їм у веденні домашнього господарства);
дотримуватися ділового стилю одягу;
займатись самообслуговуванням, брати участь у суспільно-корисній праці з урахуванням віку, статі, фізичних можливостей, нормативів та вимог гігієни.
Учням забороняється:

допускати прояви грубості, вульгарності;
палити у приміщеннях і на території навчального закладу;
використовувати петарди;
вживати алкогольні вироби, наркотичні та токсичні речовини;
псувати державне, громадське та особисте майно.
Заохочення і покарання учнів:

Учні, які відзначилися у навчанні, праці заохочуються подякою з занесенням до особової справи, Похвальним листом „За відмінні успіхи у навчанні”, Похвальною грамотою „За особливі успіхи у вивченні окремих предметів”, цінними подарунками, туристичними путівками тощо.

По закінченні школи учні, які мають високий рівень навчальних досягнень, нагороджуються Похвальними грамотами, золотими і срібними медалями.

За рішенням виконкому для учнів, які мають високий рівень навчальних досягнень, та переможців олімпіад встановлюються учнівські стипендії.

У випадку порушення норм і правил поведінки, псування шкільного майна, навчального обладнання, не виконання внутрішнього розпорядку школи до учнів можуть застосовуватися такі міри дисциплінарного покарання:

зауваження вчителя;
зауваження чи догана директора школи;
догана директора школи у присутності всіх учнів;
направлення подання щодо порушника до підрозділу кримінальної міліції у справах неповнолітніх для вирішення питання про притягнення батьків (осіб, що їх замінюють) до адміністративної відповідальності та взяття на профілактичний облік у встановленому Законодавством порядку;
клопотання про позбавлення учня статусу школяра, виключення зі школи.
Рішення про позбавлення статусу школяра приймається на загальних зборах колективу з урахуванням думки органів учнівського самоврядування, громадської думки та погодження із відділом у справах сім’ї та молоді.

Учні, які порушили адміністративне право або вчинили злочин, за поданням правових органів ставляться на облік, як правопорушники, а в разі притягнення до кримінальної відповідальності – виключаються зі школи.

За нанесення умисних матеріальних збитків майну чи обладнанню учнями субсидарну матеріальну відповідальність несуть батьки або особи, які їх замінюють.

Анхель (ісп. Аngel) — найвищий у світі водоспад, розташований на річці Чурун, притоці Кароні, у тропічних лісах Венесуели, в Національному парку «Канайма», за 750 км на південний-схід від Каракаса.

Гора Ауянтепуй та водоспад Анхель мають географічні координати:
5°58′03″ пн. ш. 62°32′08″ зх. д.
Країна розташування є Венесуела,
штат Болівар.

Повна висота: 979 м (за деякими даними — 1054 м).

Висота найб. каскаду: 807 м.

Середня ширина: 107 м (max. 152 м).

Кількість каскадів: 2.

Середня витрата води: 300.

Місце за висотою: 1-ше у світовому рейтингу, тобто вдсп. Анхель є найвищим водоспадом у світі.

Спадає з гори Ауянтепуй. Загальна висота водоспаду — 979 м , висота вільного падіння — 807 м.

Названий на честь льотчика і випробувача Джеймса Ейнджела (англ. James Angel), який у 1933 році під час польоту побачив цей водоспад.

Щосекунди водоспад скидає 300 м³ води.

https://youtu.be/Rs3juHWQUn8

Поняття "глобальний клімат" включає в себе характеристики стану режимів температури і вологості, руху, циркуляції потоків в атмосфері і в океані. Об'єднання всіх елементів оболонки нашої планети, таких як атмосфера, океан, суходол, біосфера і кріосфера, де відбуваються процеси перерозподілу теплових потоків між різними регіонами і становить її кліматичну систему. Загалом на планеті тепло, що надходить від Сонця, врівноважується випромінюванням, що йде із Землі. У центральних широтах кількість радіації, що надходить від Сонця, перевищує випромінювання зворотнє, і цей надлишок тепла переноситься в широти, де є недостача теплової енергії. Ці процеси перерозподілу відбуваються в основному за рахунок вихорів в атмосфері і океані.
У зв'язку з активізацією людської діяльності, яка відбувається в наш чac у різні шари атмосфери викидаються так звані "парникові гази", дуже велика їх кількість, і потік енергії в інфрачервоному діапазоні, що виходить від Землі відбивається і перевипромінюється молекулами цих газів в різні сторони в тому ж діапазоні. Внacлідок цього, значна чacтина потоку енергії повертається назад, до Землі, додатково розігріваючи її. Саме в цьому і полягає "парниковий ефект" а зі зміною його величини зараз і пов'язують те, що відбувається потепління клімату.

Наслідки людської діяльності і глобальне потепління

Глобальне потепління в наш час у своєму розвитку перейшло з теоретичної фази сприйняття, коли вчені лиш прогнозували можливі наслідки бурхливої діяльності людства, у практичну площину. Зараз немає мабуть регіону на планеті, де б люди не відчули на собі явних наслідків цього явища. Спекотне літо, аномально тепла зима, повені і тайфуни у тих місцевостях, де раніше цього годі було і очікувати, - це лиш частина тих наслідків, які людство вимушене переносити на собі за своє безвідповідальне, зажерливе ставлення до навколишнього середовища.
Через стрімке танення льодовиків піднімається рівень світового океану, в багатьох місцевостях виникають підтоплення, багато людей вимушені покидати через це свої будинки.

https://youtu.be/PCE_PjaUZNc

Найвидатнішою постаттю національно-визвольного руху 40—50-хрр. ХІХст. був Тарас Григорович Шевченко. В історичному розвитку України, в її літературі, мистецтві, культурі він посідає найважливіше місце.

Народився Шевченко в 1814р в кріпацькій родині в Київській губернії, рано залишився сиротою. Згодом разом зі своїм господарем Шевченко потрапив до Петербурга.

В 1838 р. був викуплений з неволі. Тарас вчився в Академії мистецтв, де разом з художнім виявився і його поетичний талант Шевченко започаткував реалістичну течію українського живопису.

Перша збірка поезій називалася «Кобзар» (1840р.).
Вагомий внесок в український національний рух зробив Шевченко, коли працював в «Київській тимчасовій комісії для розгляду давніх актів». Він вивчав старовинні письмові пам'ятки, замальовував певні об'єкти (церкви, козацькі могили), знаходив предмети старовинного побуту, записував козацькі пісні, історичні перекази та легенди.
На формування історичних поглядів та політичних переконань Т. Шевченка справили неабиякий вплив народна творчість та життя кріпаків, передові ідеї суспільної думки та перші історичні дослідження П. Куліша та М.Костомарова. Шевченко вважав за необхідне звільнення селян від кріпосництва, поширення освіти в народі шляхом створення сільських шкіл. Т.Шевченко ідеалізував козацьку свободу («Іван Підкова», -Тарасова ніч». «Марковичу»). У поемі -Гайдамаки» поет описав події гайдамацького руху та повстання 1768р. (Коліївщину), не виправдовуючи гайдамацьку різанину невинних. Рушійною силою історії для Т. Шевченка був народ. Твори поета стали політичною програмою українського національно-визвольного руху.

Розповідаючи про історичне минуле України (козацтво, національно-визвольну війну Б. Хмельницького, гетьманів). ЇЇ національне та соціальне поневолення московськими та польськими царями, він своїми творами закликав до боротьби за національне звільнення, та встановлення справедливого суспільства, засноване на загальнолюдських цінностях. Т. Шевченко засуджував колоніальну політику російських царів (поеми -Сон-, «Кавказ», «І мертвим, і живим»).

Неоднозначно поет оцінював політичні вчинки гетьмана Б. Хмельницького: «великомудрий гетьман-, -геніальний бунтівник», але ставив йому в докір приєднання України до Московської держави, називаючи -нерозумним сином-.

У 1846 р. Шевченко увійшов до складу першої української таємної політичної організації — Кирило-Мефодіївського товариства. Він брав активну участь у розробці програми товариства та відстоював ідеї скасування кріпацтва, захисту селянства, боротьби з царським самодержавством та встановлення союзу слов'янських республік.

5 січня 1847р. Т.Г.Шевченка було заарештовано та засуджено до «служби в солдатах». Йому заборонили малювати та писати, поетові довелося робити це в уславлених «захалявних книжечках» — невеличких зошитах, що можна було сховати за халяву солдатського чобота.

Шевченко повернувся до Петербурга після смерті Миколи І у 1858р. У 1859р. написав поему «Марія», «Російські повісті». У 1861 р. Кобзаря не стало.

Літературна та політична діяльність Т. Г. Шевченка сприяла активізації національно-визвольного руху в Україні, формуванню національної свідомості, політичної активності інтелігенції та народу.

«Профілактика булінгу серед підлітків»

Булінг (bullying, від анг. bully — хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) — це форма психічного насильства у вигляді утиску, дискримінації, цькування, травлі, бойкоту, дезінформації, псування особистих речей, фізичної розправи. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного та психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей, які не здатні захистити себе в даній ситуації.

Булінг — явище глобальне і масове.

Булінг характеризують чотири головні компоненти:

— по-перше: це агресивна і негативна поведінка;
— по-друге: булінг здійснюється систематично;
— по-третє: булінг відбувається у взаємостосунках, учасники яких мають неоднакову владу та фізичні можливості;
— по-четверте: булінгова поведінка є навмисною.

Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні до жертви, прагнення підкорювати собі, боротьба за лідерство, потреба у підпорядкуванні лідерові або нейтралізації суперника; зіткнення різних субкультур, цінностей, поглядів і невміння толерантно ставитися до них; агресивність і віктимність; наявність у дитини-жертви психічних і фізичних вад; відсутність предметного дозвілля; бажання принизити заради задоволення, розваги чи самоствердження; потреба у самоствердженні та навіть у задоволенні садистських потреб окремих осіб. Булінг також може виникати як компенсація за невдачі у навчанні, суспільному житті, а також від тиску та жорстокого поводження батьків чи інших дорослих, при недостатній увазі з боку дорослих тощо; як крайня міра, коли учень вичерпав всі інші можливості для задоволення своїх потреб, і у випадках, коли учні протестують проти певних правил, виражаючи невдоволення, прагнучи зруйнувати дещо в своєму оточенні. Булінг у шкільному середовищі може виникати і тоді, коли відбувається боротьба між учнями за вищий статус у груповій ієрархії, задоволення своїх соціальних потреб та як інструмент маніпулювання та контролю учнем свого мікросоціуму.

Рольова структура булінгу має три елементи:

* булер, або булі: переслідувач, агрессор;

* жертва;

* спостерігачі.

Виходячи із практичних спостережень, можна визначити наступні форми шкільного булінгу:

● Фізичний булінг — умисні поштовхи, удари, стусани, побої нанесення інших тілесних ушкоджень, різного виду знущання, образливі жести або дії, пошкодження особистих речей та інші дії з майном (крадіжка, грабіж, ховання особистих речей жертви), фізичні приниження та ін. Серед характерних ознак фізичного булінгу можна виокремити:сліди від ударів, гематоми, синці, подряпини, порізи, відсутній або порваний одяг, часті скарги на головний біль і біль у животі. Коли це відбувається, багато дітей не розповідають своїм батькам про інцидент.

● Сексуальний булінг є підвидом фізичного та означає дії сексуального характеру. Його важко розпізнати, тому що жертва сексуального булінгу панічно боїться розповісти про це дорослим, замикається у собі, постійно плаче насамоті, категорично відмовляється надавати будь-яку інформацію, може вчиняти спроби суїциду.

● Психологічний шкільний булінг— насильство, пов’язане з дією на психіку, що завдає дитині психологічного травмування шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно заподіюється емоційна невпевненість жертви. До цієї форми можна віднести:

• вербальний булінг: образливе ім’я, з яким постійно звертаються до жертви, обзивання, поширення образливих чуток, словесне приниження, бойкот та ігнорування, залякування, використання агресивних жестів та інтонацій голосу для примушування жертви до здійснення певних дій, систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду дитини), задерикуватість, ігнорування або ізоляція (жертва навмисне ізолюється, виганяється або ігнорується частиною учнів або всім класом), психологічне приниження, погрожування тощо. Для дітей, які зазнали проявів вербального булінгу характерні наступні ознаки: вони часто замикаються в собі, стають вередливими або мають проблеми з апетитом, знервовані або відсторонено замкнуті, прикидаються хворими, щоб уникнути відвідування школи, мають яскраво виражені прояви страху, нервові тики, нічні скрикування, відлюдькуватість, замкнутість.

• вимагання (грошей, коштовних або інших речей, їжі, примус що-небудь вкрасти);

• кібербулінг — новітній спосіб знущання з використанням електронних засобів комунікації, який включає: приниження та цькування за допомогою мобільних телефонів, гаджетів, Інтернету (пересилання неоднозначних зображень і фотографій, обзивання, поширення чуток, знімання на відео бійок чи інших принижень і викладання відео в мережу інтернет, цькування через соціальні мережі та ін.). Серед характерних ознак кібербулінгу можна визначити наступні: дитина дуже багато часу перебуває в Інтернеті, спілкуючись у соціальних мережах, буває при цьому знервованою, полохливою, сумною та тривожною, в дитини проблеми зі сном, вона проситься залишитись удома й не ходити до школи чи відмовляється від улюблених занять. Іноді це може бути її єдиним способом соціалізації.

Кажучи про форми прояву булінгу, найбільш типові для хлопчиків і дівчаток, слід зазначити, що хлопчики частіше вдаються до фізичного булінгу (бійки, стусани, поштовхи тощо), а от дівчатка більш охоче користуються вербальними формами тиску. А втім, ця різниця дуже відносна.

У своїй загальновідомій книзі «Булінг в школі: що ми знаємо і що ми можемо зробити?», норвезький психолог Дан Ольвеус визначає наступні типові риси учнів, схильних ставати булерами, або булі:

вони відчувають сильну потребу панувати й підпорядковувати собі інших учнів, переслідуючи власні цілі;

вони імпульсивні й легко шаленіють;

вони часто зухвалі та агресивні у ставленні до дорослих (передусім батьків та вчителів);

вони не виявляють співчуття до своїх жертв;

якщо це хлопчики, вони зазвичай фізично сильніші за інших.

Типові жертви булінгу, за дослідженням Д. Ольвеуса також мають свої характерні риси:

вони полохливі, вразливі, замкнуті й соромливі;

вони часто тривожні, невпевнені в собі, нещасні, мають низьку самоповагу;

вони схильні до депресії й частіше за своїх ровесників думають про самогубство;

вони часто не мають жодного близького друга та успішніше спілкуються з дорослими або з молодшими за віком, ніж із однолітками;

якщо це хлопчики, вони можуть бути фізично слабшими за своїх ровесників.

Діти, що стали жертвами булінгу, проявляють наступні (у тому числі патологічні) особливості поведінки:

вони прикидаються хворими, щоб уникнути походу до школи;

бояться самостійно йти до школи та зі школи, просять проводити їх, спізнюються на уроки;

їхня поведінка значно змінюється у бік віктимності;

в них спостерігаються явні симптоми страху, що полягають у порушеннях сну і апетиту, нічному крику, нервовому тику, відлюдкуватості і скритності;

в них виявляють рваний одяг або пошкоджені речі;

вони часто просять дати грошей, або крадуть їх;

в них знижується якість навчання, вони втрачають інтерес до улюблених занять;

мають постійні ссадини, гематоми, синці та інші травми;

вони мовчазливі, не бажають йти на контакт;

як прояв крайнього ступеню: можуть здіснити суїцид.

Характерними рисами спостерігачів учені відзначають відчуття провини та відчуття власного безсилля.

Найчастіше переслідувач, агресор – найпопулярніша особистість у школі або у класі, у якої багато друзів і партнерів, він сильний фізично й енергетично, виділяється зовнішністю, одягом, манерою поведінки, можливо, економічним і соціальним статусом. Він твердий, холодний, емоційно-чуттєво недорозвинений, біль інших його не хвилює. Деякі психологи фіксують увагу не стільки на індивідуальних властивостях такої дитини, скільки на її місці в групі.

На противагу — ті діти, які активно не включені в групові процеси, тримаються осібно, менш товариські, як правило, є аутсайдерами, та їх (інколи більш обдарованих і талановитих) не люблять у групі. Ці діти по природі не агресивні, їх поведінка часто викликає роздратування у багатьох однокласників, що робить їх легкою здобиччю і жертвами булінгу та сприяє закріпленню соціально невигідних психологічних рис і стилю поведінки. Дитина-жертва найчастіше самотня, слабкіша фізично, соціально нестійка, нестабільна, по природі може бути відособленою, тихою, може мати відмінні від інших риси характеру: тонку душевну конструкцію, уразливість, плаксивість, добродушність, не конфліктність, поступливість та навіть улесливість. Друзі у такої дитини нечисленні, або і взагалі відсутні від страху за себе.

Ці діти не можуть постояти за себе у класі. У таких випадках знаходиться особа, яка бере на себе роль виконавця групової волі. У результаті виникає булінг.

Зазвичай жертвами шкільного булінгу стають діти, які мають:

— фізичні недоліки: носять окуляри, діти зі зниженим слухом, із порушеннями опорно-рухового апарату; діти, які фізично слабші за своїх однолітків; мають надто низький або надто високий зріст;

— особливості поведінки: замкнуті, відсторонені, тривожні, імпульсивні, плаксиві, нещасливі, діти з проблемних сімей та діти із заниженою самооцінкою;

— особливості зовнішності: руде волосся, ластовиння, клаповухість, криві ноги, особливості форми голови, надмірну чи наднизьку вагу тіла;

— недостатньо розвинені соціальні навички: не вміють спілкуватись з однолітками, часто не мають друзів, перебувають під надмірною гіперопікою батьків, невпевнені у собі, відчувають беззахисність;

— відчувають страх перед школою: мають негативне ставлення до школи внаслідок неуспішності у навчанні, підвищену тривожність та невпевненість, страх відвідування окремих навчальних предметів;

— відсутність досвіду життя в колективі: домашні діти, що не відвідували дитячий садок, мають нерозвиненість комунікативних навичок;

— хвороби: епілепсія, енурез, заїкання, дислалія (порушення вимови), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання);

Практично в усіх країнах булінг більш поширений серед хлопчиків, ніж серед дівчаток, і його жертвами також частіше стають хлопчики. Це не просто пустощі або грубість, а особлива форма взаємин, що потребує психологічної допомоги.

Булінг у шкільному середовищі впливає на підлітка таким чином, що він не засвоює поняття моралі як суспільного явища, тому в процесі діяльності, організованої взаємодії між школярами не відбувається усвідомлення відповідальності один перед одним та перед колективом.

Шкільний булінг за своєю природою є складним, системним та комплексним соціально-психологічним явищем, яке розвивається в ситуації ворожості, конфліктності, страху. На агресивні та жорстокі прояви поведінки булерів впливають наступні чинники:

культ насильства у суспільстві;

негативний вплив кіно, телебачення та інших ЗМІ;

низький рівень виховання учнів «групи ризику»;

байдужість з боку батьків;

комп’ютерні ігри, що мотивують на насильство.

Саме у середній школі відбувається збільшення кількості випадків виникнення та прояву булінгу. Проявляється булінг, як правило, в позаурочний час та у неконтрольованих дорослими місцях. Булінг є внутрішньогруповим процесом та передбачає специфічну групову динаміку.

Окрім лікарів, психіатрів, психологів, які займаються зазвичай уже з тими, хто піддався цькуванню та знущанням з боку своїх однолітків або однокласників, до вивчення й профілактики цього явища повинні, безперечно, долучатись учителі, соціальні педагоги, шкільні психологи та батьки школярів.

Телефони довіри

Верховною Радою України прийнято Закон України від 18 грудня 2018 року №2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», зокрема вказаним нормативно-правовим актом внесено зміни до Кодексу України про адмінітсративні павопорушення та Закону України «Про освіту», які направлені на удосконалення відносин у сфері протидії булінгу (цькуванню).

Телефони довіри:

Дитяча лінія ………………………..116111 або 0 800 500225 (з 12.00 до 16.00)

Гаряча телефонна лінія щодо булінгу ……………………………………116 000

Гаряча лінія з питань запобігання насильству ……… 116 123 або 0 800 500335

Уповноважений Верховної Ради з прав людини ………………….. 0 800 501720

Уповноважений Президента України з прав дитини………………. 044 2557675

Центр надання безоплатної правової допомоги ……………………0 800 213103

Національна поліція України …………………………………………………..102

Пам’ятка для жертви булінгу

Не протиставляй себе колективу. Намагайся бути доброзичливою людиною, навіть із агресивно налаштованими до тебе членами колективу.

Не принижуй інших: не обзивайся, не дерись, не погрожуй.

Захищайся: твердо, не переходячи в атаку, не дозволяй принижувати себе, показуй, що можеш постояти за себе.

Наберись терпіння: те, що відбулося, не триватиме довго.

Розбирайся у причинах, але не займайся самоедством, самознищенням, не звинувачуй себе ні в чому.

Говори впевнено, але тактовно, коли розмовляєш із булером, стій прямо, поводься спокійно, не бійся, не кричи та тим більше не счиняй бійку.

Кажи «НІ» і не почувай себе винним.

Шукай підтримки у працівників школи, друзів, батьків. Вони допоможуть тобі вистояти.

Не мовчи! Розповідай про знущання та насильство над собою. Це допоможе швидше припинити протиправні дії.

Звертайся до компетентних органів, що мають захищати твої права, отримуй інформацію щодо власного захисту .

Ранкові зустрічі в НУШ:

1. Вітання;
2. Обмін інформацією;
3. Групове заняття;
4. Щоденні новини.

Україна – рідний край!
Поле, річка, синій гай.
Любо стежкою іти
Тут живемо я і ти.

Моя Україна – це…
– Україна – це наша земля, рідний край, де ми народилися. Її багатства –це хліб і цукор, сталь і вугілля, літаки і комп`ютери.
– А ще тихі озера, калинові гаї, народні пісні, наша рідна домівка.
– Україна – це вулиця, де я живу, це мої друзі.
– Україна - це безкраї лани пшениці, квітучі поля льону, вишневі сади.
– Це гори Карпати і шахти Донбасу.
– Україна – це розкішний вінок із калини, барвінку і м`яти. Україна – це пам`ять про минуле і сучасне.
– Україна – це земля, де ми живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки.
– Україна... рідний край, золота чарівна сторона.
– Україна – це земля, де народився Тарас Шевченко.
– Україна – це древній Київ і широкий Дніпро – Славутич, що несе свої води у Чорне море.

Кожна людина найбільше любить той край, де народилась і живе. Кожен пишається своєю рідною країною. Наша держава – Україна, суверенна і незалежна, демократична і правова.

- Що ж означає вислів «Україна – суверенна держава»? (Вона має право самостійно, без втручання інших держав вирішувати всі свої внутрішні та зовнішні справи.)

- А ще Україна – демократична? (Це означає, що влада в ній належить народові. Тільки народ може змінювати її основи – конституційний лад).

Наша Україна - незалежна держава. 24 серпня 1991 року - було прийнято Акт проголошення незалежності України, за яким вона стала незалежною, правовою державою. В цьому році 24 серпня їй виповнилося 28 років. В ній все належить народові.
- Які найбільші міста в Україні ви знаєте?

Найбільші міста в Україні – це Київ, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса, Запоріжжя, Львів, Кривий Ріг, Миколаїв. В Україні живуть різні народи. Близько 77% населення нашої держави складають українці. Крім українців, тут вільно живуть люди інших національностей: росіяни, білоруси, поляки, чехи, молдовани, греки, татари, румуни та інші. На території України проживає понад 110 національностей. І всі вони знайшли в нашому краї свою Батьківщину.

Україна не тільки країна, це – держава. Вона має свою Конституцію - Основний Закон життя нашої Батьківщини. У Конституції записані права та обов’язки громадян України. Справжній громадянин України – це людина, яка чесно дотримується цих обов’язків, старанно і сумлінно працює на свою державу, на свій український народ.

220 — Цао Пі примусив імператора Сянь Хань зректися престолу династії Хань. Утворилася імперія Цао Вей. Починається період Трьох царств
361 — Флавій Клавдій Юліан вступив у Константинополь як єдиний імператор Римської імперії
630 — Мухамед привів 10000 армію під стіни Мекки
969 — імператор Никифор II Фока вбитий своєю дружиною Феофанією і її коханцем, який невдовзі став імператором Іоанном I Цимісхієм
1098 — хрестоносці Боемунда Тарентського і Раймунда Сен-Жильського штурмом оволоділи сирійською фортецею Мааррет-ен-Нууман
1474 — Ізабелла І Кастильська коронована королевою Кастилії і Леону
1282 — Битва при мості Оревінд: Ллівелін ІІІ ап Гріфід, останній принц Уельський, вбитий в Cilmeri, недалеко від Builth Wells, Уельс
1602 — несподівана атака об’єднаних загонів Карла Еммануїла I, герцога Савойського і Філіпа III Іспанського, відбита мешканцями Женеви. У пам’ять про цю подію засноване щорічне свято «де l’Escalade»
1618 — в селі Деуліно, поблизу Троїцько-Сергіївського монастиря (тепер місто Сергіїв Посад Московської області) після спроби польського королевича Владислава захопити Москву, укладене перемир’я між Московським царством і Річчю Посполитою на 14,5 років у війні за українські та білоруські землі
1648 — вночі повстанці захопили київський замок. Початок козацького повстання на київщині
1688 — Славна революція: Джеймс II Англійський, намагаючись втекти до Франції, нібито кидає велику державну печатку в Темзу
1694 — Франциск І став князем Парми
1708 — війна за іспанську спадщину: капітулювала фортеця Ліль
1769 — у Великій Британії запатентували жалюзі
1785 — імператор священної римської імперії Йосиф ІІ видав патент про легалізацію масонських лож, та їх права
1789 — засновано університет Північної Кароліни
1792 — Французька революція: короля Людовик XVI притягнуто до суду за державну зраду Національній Конвенції
1813 — VI антифранцузька коаліція: Наполеон Бонапарт уклав сепаратне перемир’я з Іспанією
1815 — сенат США створює спеціальний комітет з фінансів і єдину національну валюту — долар США
1816 — Індіана проголошена 19 штатом США
1829 — в головному соборі Мадрида укладено шлюб короля Іспанії Фердинанда VII з герцогинею сицилійською Марією-Христиною
1844 — в Бостоні дантист Горас Веллс вперше використав закис азоту, як анестетик у стоматології
1848 — революція в Угорщині: ескадрон 2-го уланського полку на чолі з підполковником Владиславом Тхужніцьким, за підтримки батальйону гонведу затримав і успішно відбив атаку австрійського корпусу фельдмаршала Франца фон Шліка після поразки угорців у битві під Кошицями
1852 — у Парижі відкрили найстаршу з нині чинних циркових споруд
— папа римський Пій IX дозволив заснувати загребську римо-католицьку метрополію
1862 — громадянська війна в США: розпочалась перша битва під Фредеріксбургом
1866 — стартувала перша трансатлантична вітрильна регата
1865 — Венізелос Руфос утретє став прем’єр-міністром Греції
1868 — парагвайська війна: бразильські війська перемогти парагвайську армію в битві при Авей
— у Санкт-Петербурзі представники 19 країн Європи підписали декларацію «про заборону застосування вибухових та запалювальних куль»
1871 — у Петербурзі відкрилася перша виставка художників-передвижників
1872 — уперше в історії США губернатором штату став чорношкірий — Пінкі Бентон Стюарт обраний головою Луїзіани
1888 — крах французької акціонерної компанії «PANAMA», створеної для спорудження Панамського каналу
1894 — У Парижі відкрили першу у світі автовиставку, у якій брало участь 9 фірм
1899 — англо-бурська війна: У битві при Магерфонтейном бури на чолі з генералом Пітом Кроньє завдати поразки британцям під командуванням лорда Метуена, що намагалисяся зняти облогу з Кімберлі
1907 — будівлю парламенту Нової Зеландії майже повністю знищено пожежею
1914 — у Києві за зв’язки з австрійським урядом російська поліція заарештувала українського історика Михайла Грушевського
1915 — перший президент Китайської республіки Юань Шикай проголосив себе імператором
1917 — Перша світова війна: британські війська на чолі з генералом Алленбі входять до Єрусалиму без бою. В місті оголошено військовий стан;
— вночі сили УНР придушили сплановане на цей день повстання більшовиків у Києві, викривши та заарештувавши червоних ватажків. Збільшовичені військові частини вислані ешелонами за межі України
1918 — в Одесу вступили війська Директорії УНР
1920 — ірландська війна за незалежність: В помсту за засідки ІРА, британські війська спалили і пограбували багато приватних будинків у місті Корк
1921 — в селі Гребінки Білоцерківського повіту Київської губернії заарештовано отамана Перепилицю
1924 — у Харкові відкрилася Всеукраїнська партійна нарада виробничих осередків
1936 — король Великої Британії Едвард VIII зрікся престолу, оскільки парламент і церква не схвалили його наміру одружитися з двічі розлученою американкою Волліс Ворфілд-Сімпсон
1941 — радянські війська залишили з боями районний центр Савинці Харківської області
1944 — відділ УПА атакував радянські держустанови та казарми НКВС в Яремчі на Станіславщині
1946 — американський мільярдер і філантроп Джон Рокфеллер подарував 18 акрів землі у Нью-Йорку для будівництва штаб-квартири ООН
1957 — музикант Джері Лі Льюїс одружився з 14-літньою кузиною. Довідавшись про це, американська публіка бойкотувала його записи
1961 — американський авіаносець доправив у Сайгон бойові гелікоптери — почались перші прямі поставки зброї уряду Південного Вьетнаму у боротьбі з червоними партизанами
1963 — Френк Сінатра заплатив викуп в $240 тисяч за свого сина.
1972 — Юджин Сернан і Гаррісон Шмітт (астронавти космічного корабля «Аполлон-17») востаннє (станом на 2012) вийшли на поверхню Місяця, провівши у долині Таурус-Літтров 75 годин. Це була 6-а в історії висадка людей на Місяць
1979 — біля будинку дипломатичного представництва СРСР при ООН у Нью-Йорку підірвано саморобну бомбу. Ніхто не постраждав
1981 — лондонський Біг Бен зупинився від холоду (о 12:27)
1987 — в Єгипті в результаті зіткнення шкільного автобуса з потягом загинули 42 дитини
1988 — поблизу Ленінакана, під час заходу на посадку розбився «Іл-76» із командою рятувальників, які летіли на допомогу жертвам землетрусу у Вірменії. Всі 78 пасажирів та екіпаж загинули
1991 — Україна оголосила про встановлення дипломатичних стосунків з колишніми республіками СРСР
1993 — тріумф репера Снупа Дога (його дебютний альбом Doggy Style очолив чарт США)
1993 — вітальну телеграму Хрущова Гагаріну (12 квітня 1961) на аукціоні у Нью-Йорку продали за $ 68 500 (світовий рекорд вартості телеграм)
1994 — російські війська вторглися в Чечню
1997 — ухвалили Кіотський протокол — міжнародну угоду про обмеження викидів в атмосферу парникових газів
1998 — аеробус A310-200 «Тайських авіаліній» зазнав катастрофи біля аеропорту «Сурат Тані» (Таїланд), загинула 101 людина
2000 — музикант Річард Ешкрофт одержав виробничу травму, упавши зі сцени в Бірмінгемі та зламавши два ребра
2000 — в Австралії почався судовий процес проти 9 авіакомпаній, які не попередили пасажирів про можливість виникнення тромбозу під час польоту
2003 — в Україні почав роботу перший кінодистриб’ютор артхаусного кіно — «Артхаус Трафік»
2013 — невдала спроба розгону Євромайдану у Києві силами Беркуту та спецпідрозділів міліції

Везу́вій (італ. Vesuvio) — активний стратовулкан на півдні Італії біля Неаполя. Висота 1277 метрів, діаметр кратера дорівнює приблизно 750 метрам. Один з трьох діючих вулканів Італії, єдиний діючий вулкан материкової Європи. Відомий тим, що під час плініанського виверження знищив римські міста Помпеї і Геркуланум у 79 році н. е. Приблизне число загиблих в Помпеях — 2 000 осіб. Вважається одним із найнебезпечніших вулканів світу. Відомо більше 80 значних вивержень цього вулкана, останнє з яких сталося в 1944 році.

Сьогодні світове співтовариство відзначає День прав людини.

10 грудня 1948 року Організація Об’єднаних Націй прийняла Загальну декларацію прав людини – перший універсальний міжнародний акт з прав людини, що проголошує цивільні та політичні права і свободи особистості - рівність всіх перед законом, право кожного на свободу і особисту недоторканність, свободу совісті та інші. У Декларації заявлено також, що всі люди мають рівні права, які не залежать від їх раси, статі, мови, релігії тощо.
В основу документа були покладені всі напрацювання людської думки, які були на той момент у даному питанні. Це був перший досвід колективної розробки універсального документа з прав людини.
І хоча положення Декларації мають рекомендаційний характер, наразі її принципи лежать в основі багатьох пактів, конвенцій і договорів стосовно прав людини, укладених з 1948 року. Так, у 1966 році Генеральна Асамблея ООН ухвалила «Міжнародний пакт про громадянські й політичні права» та «Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права», які разом із Загальною декларацією прав людини склали Міжнародний білль про права людини. Україна ратифікувала ці пакти в 1973 році.
У 1950 році Генеральна Асамблея ООН проголосила 10 грудня Днем прав людини з метою залучення уваги людей в усьому світі до Загальної декларації прав людини як до загального ідеалу для всіх людей і народів. Нині чимало країн включають основні положення Декларації в своє базове законодавство і конституції.
Цьогорічна тема Дня - «Молодь постає на захист прав людини». Як зазначають в ООН, ця тема повинна продемонструвати як молоді люди по всьому світу виступають проти расизму, мови ненависті, булінгу в школах, дискримінації, зміни клімату.

9 грудня - День в історії

1842 — у Петербурзі відбулася прем’єра опери Михайла Глінки «Руслан і Людмила».
1917 — у Криму створений курултай, вищий орган кримських татар.
1917 — Радянський уряд звільнив послів Росії, які відмовилися працювати з більшовиками.
1918 — Директорія УНР ухвалила постанову про скасування законів гетьманського уряду в галузі робітничого законодавства й відновила закон про восьмигодинний робочий день.
1929 — Газета «Правда» вперше висунула гасло «П’ятирічку — у чотири роки!»
1941 — радянські війська залишили з боями районний центр Балаклія Харківської області.
1991 — Михайло Горбачов виступив проти створення СНД.
1997 — зробили перший телефонний дзвінок у мережі мобільного зв’язку «Київстар».
2004 — Набрали чинності ухвалені Верховною Радою України закони про зміни до Конституції та особливості проведення голосування 26 грудня на виборах президента України.
2007 — в Ялті відкрито пам’ятник Тарасу Шевченку в Ялті.

Народились

1651 — Данило Туптало (св. Дмитро Ростовський), український письменник, церковний і громадський діяч.
1863 — Борис Грінченко, український письменник, етнограф, мовознавець, перекладач.
1861 — Євген Чикаленко, український громадський і культурний діяч, меценат, теоретик і практик сільського господарства.
1876 — Михайло Глібовицький, український письменник і громадський діяч.
1897 — Борис Тен (Хомичевський Микола Васильович), український поет і перекладач.
1915 — Володимир Ярема (Дмитрий), Патріарх Київський і всієї України (УАПЦ).
1925 — Патріарх Володимир (Володимир Романюк) — український православний релігійний діяч, богослов, Патріарх Київський і всієї Руси-України (УПЦ-КП).
1955 — Марія Яцимирська, український філолог і політолог, доктор політичних наук Українського вільного університету, завідувач кафедри мови засобів масової інформації Львівського університету імені Івана Франка.

Світова спільнота відзначає Міжнародний день боротьби з корупцією. Це Міжнародний день ООН, встановлений резолюцією A/58/4 Генеральної Асамблеї ООН31 жовтня 2003 року, який відзначають щорічно 9 грудня. Цього дня в 2003 році у мексиканському місті Мерида на політичній конференції високого рівня була відкрита для підписання Конвенція ООН проти корупції і вже 14 грудня 2005 року Конвенція набула чинності, як міжнародний правовий документ, обов'язковий до виконання її сторонами.

На кінець 2009 Конвенцію підписали близько 140 держав і близько 80 — ратифікували. Україна ратифікувала цю угоду 18 жовтня 2006 року. Документ зобов'язує країни, які підписали його, встановлювати відповідальність за корупцію за законом. Карними вважаються хабарі, присвоєння бюджетних засобів і відмивання корупційних доходів. Згідно з одним із положень конвенції, необхідно повертати кошти до тієї країни, звідки вони надійшли в результаті корупції.

Безкорислива практична допомога своєму ближньому або кому б то не було в усі часи являла собою фундамент доброти і людяності в усьому світі. Благодійність є однією з форм цієї безкорисливої допомоги і часто стає тим «рятівним колом», яке дозволяє потрапившим у ту чи іншу біду людям, справлятися з непростою ситуацією, або хоча б не допускати розвитку ще більш згубних наслідків.
У сучасному світі поняття благодійності все частіше асоціюється з великими компаніями або окремими багатими людьми, спеціальними благодійними фондами або знаменитими брендами. Надаваєма ними допомога безперечно позитивний крок і нагородою за цю діяльність є їх добре ім’я, яке згадується нами і поважається у всьому суспільстві. Серед людей, що займаються благодійною діяльністю є й ті, чиїх імен ми можливо не дізнаємося ніколи. Їх нагорода за цю діяльність також відома.

Наш людський світ, на жаль, сповнений нужди і нужденних, а благодійна діяльність в багатьох випадках не дозволяє доводити цю проблему до відчаю. Саме з цієї причини 13-го грудня 2007-го року Указом Президента України № 1220/2007 в незалежній Україні було встановлено окреме офіційне свято - День благодійництва. За даними проекту DilovaMova.com, цей день відзначається щорічно в кожну другу неділю грудня. Метою установи цього Дня є підтримка громадських ініціатив, відверте прагнення українського суспільства до принципів милосердя і гуманізму, активне сприяння розвитку благодійної діяльності, підтримка організацій та структур, що займаються подібною діяльністю в умовах нашого сучасного суспільства.
Багато держав і навіть на законодавчому рівні намагаються підтримувати і стимулювати благодійну діяльність в своєму суспільстві. До прикладу, в Російській Федерації ця діяльність регулюється відповідними законами «Про благодійну діяльність та благодійні організації», Цивільним кодексом і положеннями Конституції (стаття 39). У європейських країнах та Сполучених Штатах Америки так само розроблено і діє відповідне законодавство, яке дозволяє проводити досить ефективну благодійну політику. Працює ряд міжнародних організацій і фондів.

У День благодійництва ми нагадуємо знамениті слова зі Святого Письма, які проголошують про те, що блаженніше давати, ніж приймати. Нехай кожен з нас спробує внести посильну лепту в будь яку благу справу і спільно ми неодмінно помітимо, що саме такими вчинками і досягається порядок і загальне благополуччя, спокій і радість для всіх нас! З Днем благодійності Вас і нехай таких Днів буде більше в нашому житті!

Тема невиліковних, смертельних хвороб справляє неабияке враження на людину. Передусім це страх, адже навіть сучасні наука та медицина не здатні на 100% захистити наші життя. Якщо додати чималу кількість міфів про ВІЛ, що досі існують в Україні, та відсутність сексуальної просвіти у школах, картина виходить сумна.
У Європі наша держава лишається лідером за масштабами поширення ВІЛ-інфекції. За оцінками експертів UNAIDS, в Україні з ВІЛ-інфекцією живе до 240 тисяч осіб і лише кожен другий знає свій діагноз. Утім, позитивні новини є – у 2018 році, вперше з 2012-го, було зафіксовано зниження темпів епідемії (на 0,52 відсотка). Тож головна мета – зберегти та розвинути цю тенденцію шляхом поширення знань про ВІЛ. Саме тому проведення тематичних виховних годин та донесення до школярів інформації про ВІЛ та СНІД є важлим моментом, на який не можна не звертати уваги. Що розказати дітям, що привернути їхню увагу? Читайте далі.

Зірки, які живуть з діагнозом ВІЛ

Довгий час вважалося, що поширення ВІЛ – проблема виключно неблагополучних верств населення та представників сексуальних меншин. На жаль, уявлення про інфекцію як про щось, що не торкається твоєї соціальної групи, лише поглиблює проблему та сприяє зверхньому чи навіть ризиковому ставленню до власної безпеки. Саме тому важливо якомога раніше розповісти підліткам – заразитися ВІЛ може людина із будь-яким соціальним статусом.
Нижче ви знайдете історії деяких знаменитостей, які знайшли у собі сили розповісти про власний ВІЛ-статус.

Першим у переліку зірок з діагнозом ВІЛ назвемо актора Чарлі Шина. Зірка стрічок «Апокаліпсис сьогодні», «Два з половиною чоловіки», «Гріфіни» розповів про власний ВІЛ статус у 2015 році.

Страшну хворобу має й Ірвін Джонсон на прізвисько «Меджик» – один із найвідоміших баскетболістів за історію NBA. Про свій позитивний статус спортсмен дізнався у 1991 році, коли дружина чекала від нього дитину. На щастя, жінка не була заражена вірусом, тож зараз у Ірвіна троє здорових дітей.

Американська фотографка та письменниця Мері Фішер, яка з 2006 року є послом доброї волі ООН з питань ВІЛ та СНІДу. Жінка очолює власний фонд, присвячений дослідженням та поширенню інформації про ВІЛ.

Грег Луганіс – один з найкращих стрибунів у воду, чотирикратний переможець Олімпіади та п’ятикратний чемпіон світу. Дізнався про власний статус у 1988 році. Навіть попри це Грег не покину великий спорт та виграв ще дві золоті олімпійські медалі. Розказати про власний статус чоловік наважився лише у 1995 році, коли у світ вийшла його автобіографія.

Важливий факт: серед ВІЛ-інфікованих 47% нововиявлених хворих – жінки, тобто чоловіків більше. Але у віковій категорії від 14 до 25 дівчата переважають – 75%.

Небезпека дезінформації та замовчування

Дізнатися про власний ВІЛ-статус – чималий стрес, а заперечення, як відомо, є однією з фаз прийняття важкої інформації. Погано, коли воно перетворюється на «рятівну соломинку», за яку хапається хворий, аби зректися проблем та необхідних рішень.
Повідомте дітям про існування специфічних інтернет-груп, так званих ВІЛ-дисидентів, відомих на Заході як «HIV/AIDS denialists» (ті, хто заперечує ВІЛ/СНІД) – людей, які відмовляються вірити в існування вірусу та приймати власну хворобу.
Дослідники та правозахисники порівнюють «ВІЛ-дисидентів» (більшість серед яких є ВІЛ-позитивними) з деструктивними культами. Як і в усіх прихильників будь-якої псевдонаукової теорії, їхні погляди сильно різняться. Частина дисидентів вважає ВІЛ та СНІД аферою фармацевтичних компаній, тоді як інша говорить, що вірус просто не виявлений, а всі його фото – підробка. Треті визнають існування СНІДу, але не вважають його смертельним, пропагуючи лікування голодуванням, олією тмину, гомеопатичними препаратами, молитвами, інформаційно-хвильовою терапією, акупунктурою тощо.
На жаль, діяльність подібних груп дає хворим хибну надію, сприяючи «запусканню» хвороби, переходу її на важкі стадії та безконтрольному поширенню вірусу.

Важливий факт: між зараженням ВІЛ та появою перших симптомів (переходом у стадію СНІД) може пройти більше 10 років.

Поширеність ВІЛ у світі.

Межа безпеки/небезпеки

Не дивлячися на поширення інформації, у багатьох людей досі існує несвідомий страх заразитися ВІЛ через побутовий контакт. Це призводить до дискримінації, ізоляції, порушення законних прав громадян на медичний огляд, невідкладну допомогу, отримання освіти тощо.
Запитайте дітей: як вони думають, яким чином передається ВІЛ, СНІД? У яких із нижче перелічених випадків інфікування точно можливе, можливе за певних умов, а коли контакт безпечний?

Обійми, рукостискання – безпечно;

Поцілунки, використання одного посуду – безпечно. Поширення вірусу через слину не було підтверджене;

Годування груддю – ризик передачі вірусу складає до 10-15% та залежить від проходження матір’ю антиретровірусної терапії (АРТ) і тривалості годування;

Кашель чи нежить – безпечно. ВІЛ не передається повітряно-крапельним шляхом;

Пірсинг, татуювання, лікування зубів – ризик передачі ВІЛ існує, якщо заражені інструменти не стерилізуються або використовуються повторно;

Використання однієї бритви – при будь-якому пошкодженні шкіри, наприклад, лезом бритви, можлива передача ВІЛ. Тож не рекомендоване спільне використання інструментів для гоління, якщо ті не стерилізуються після кожного використання;

Статевий акт – безпечно, якщо людина з ВІЛ отримує ефективну антиретровірусну терапію, або за умов правильного використання чоловічих чи жіночих презервативів;

Укуси комарів та інших комах – безпечно;

У спортзалах та через спортивне обладнання – безпечно. ВІЛ живе у організмі людини та швидко гине у відкритому середовищі, тож зараження через побутовий контакт чи предмети майже виключене.

Аби мати змогу допомогти людині з ВІЛ, варто проконсультуватися зі спеціалістом із приводу непередбачуваних ситуацій. Наприклад, як поводитися, якщо ВІЛ-інфікований отримає травму, як контактувати з кров’ю, надавати першу допомогу тощо.

Зауважити: не варто використовувати застарілі вирази на кшталт «СНІД – чума ХХ століття». По-перше, даний вислів є дезінформуючим, адже способи зараження чумою та ВІЛ дуже різняться, як і перебіг цих хвороб. По-друге, подібні вирази створюють атмосферу ірраціонального, перебільшеного страху навколо поняття, сприяючи стигматизації та дискримінації хворих.

Як не варто поводитися з людиною, яка має ВІЛ, СНІД

Навчіть дітей основним правилам, яких варто дотримуватися при спілкуванні з ВІЛ-інфікованими.
1. Розголошення ВІЛ-статусу медичним працівником карається обмеженням волі на строк до трьох років, утім, для пересічного громадянина подібних норм не передбачено. Звісно, це не значить, що дізнавшися про хворобу знайомого чи родича ви можете вільно розповідати про неї оточуючим.
Ні в якому разі не розголошуйте ВІЛ-статус без згоди людини. Зважаючи на стигматизацію, все ще поширену в суспільстві, ВІЛ-позитивні люди розкриваються далеко не завжди. Зазвичай, це відбувається, коли особа почуває себе впевнено, усвідомлює, що може не лише відстояти власні права, але й не наразити на осуд близьких.
Важливо розуміти, «навіщо це робиш». Як правило ВІЛ-статус розкривається, коли переслідується певна мета – формування толерантного ставлення або захист прав інших ВІЛ-позитивних людей.
2. Не варто звинувачувати. Ви не можете знати, яким чином людина отримала ВІЛ. Чи була це передача вірусу від матері дитині, переливання крові, або халатність статевого партнера.
3. Не питайте, «як саме відбулося зараження» – виявлення причин нічого не змінить. Можливо, з часом людина сама захоче поділитися, переконавшись у вашій щирості та підтримці, а доти уникайте питань, здатних викликати вину та необхідність виправдовуватися. Це може призвести до взаємного відчуження саме у той момент, коли душевний контакт і розуміння найбільш необхідні людині та можуть зіграти вирішальну роль у його/її самопочутті.
4. Не будуть корисними й надмірна опіка чи постійне нагадування людини, що у нього/неї потенційно смертельна хвороба. Аби не припуститися помилки, спостерігайте за тим, як друг чи родич реагують на вашу турботу.
5. Допомагати важливо, втім, не менш важливо вчасно припинити надання допомоги, особливо якщо хворий впорається і сам. Люди з ВІЛ нерідко переживають із приводу можливої втрати незалежності, тож варто давати відчути себе корисним у побуті чи на роботі.

СНІД у наш час – не вирок. Антиретровірусна терапія допомагає не лише подовжити життя, але й жити настільки ж довго і якісно, як і громадяни, які не мають позитивного ВІЛ-статусу. Отже, до ВІЛ-позитивних людей варто ставитись як до тих, що мають хронічне захворювання. Подібне ставлення знизить сором та вакуум мовчання навколо ВІЛ, дозволить ефективніше поширювати інформацію та виявляти вірус на більш ранніх стадіях.

6 грудня, у Куликівському НВК, святкували День Збройних Сил України. Для проведення змагання взяли участь хлопці 7-9 - х класів, які були розділені на дві команди під назвами: "Везунчики" та "Кмітливі".
Для учнів були організовані різні змагання:

I. "Стрибок у мішку";
ІІ. "Тягнення канату";
ІІІ. "Тримання ноги під прямим кутом";
ІV. Віджимання"
V. "Попадання м'ячем у фіксовану ціль";
VІ. "Набивання м'яча однією ногою";
VII. "Армрестлінг або Рукоборство";
VIII. "Підтримування прямого кута на брусах";

Після підрахунку балів І команда "Везунчики" набрали 226 балів, а ІІ команда "Кмітливі" - 195 балів.
Команда "Везунчики", які перемогли отримали приз - футбольний м'яч, а решта учасників та вболівальників - море задоволення та позитивних емоцій.

ЧОМУ СУЧАСНІ ДІТИ НЕ ВМІЮТЬ ВЧИТИСЯ, НЕ ВМІЮТЬ ЧЕКАТИ І НАСИЛУ ПЕРЕНОСЯТЬ НУДЬГУ

1. ДІТИ ОТРИМУЮТЬ ВСЕ, ЩО ХОЧУТЬ І КОЛИ ХОЧУТЬ

«Я голодний!» — «Через секунду я куплю що-небудь перекусити». “Я хочу пити”. — «Ось автомат з напоями». «Мені нудно!» — «Візьми мій телефон».
Здатність відкласти задоволення своїх потреб — це один з ключових чинників успіху. Ми хочемо зробити наших дітей щасливими, але, на жаль, ми робимо їх щасливими тільки зараз і нещасними — в довгостроковій перспективі.
Уміння відкласти задоволення своїх потреб означає здатність функціонувати в стані стресу.
Наші діти поступово стають менш підготовленими до боротьби навіть з незначними стресовими ситуаціями, що в підсумку стає величезною перепоною для їхнього успіху в житті.
Ми часто бачимо нездатність дітей відкласти задоволення своїх бажань в класі, торгових центрах, ресторанах і магазинах іграшок, коли дитина чує «Ні», тому що батьки навчили його мозок негайно отримувати все те, що вона хоче.

2. ОБМЕЖЕНА СОЦІАЛЬНА ВЗАЄМОДІЯ

У нас багато справ, тому ми даємо нашим дітям гаджети, щоб вони теж були зайняті. Раніше діти грали на вулиці, де в екстремальних умовах розвивали свої соціальні навички. На жаль, гаджети замінили дітям прогулянки на відкритому повітрі. До того ж технології зробили батьків менш доступними для взаємодії з дітьми.
Телефон, який «сидить» з дитиною замість нас, не навчить її спілкуватися. У більшості успішних людей розвинені соціальні навички. Це пріоритет!
Мозок подібний м’язам, які навчаються і тренуються. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина могла їздити на велосипеді, ви вчите її кататися. Якщо ви хочете, щоб дитина могла чекати, її треба навчити терпінню. Якщо ви хочете, щоб дитина могла спілкуватися, необхідно соціалізувати її. Те ж саме відноситься до всіх інших навичок. Нема ніякої різниці!

3. НЕСКІНЧЕННІ ВЕСЕЛОЩІ

Ми створили для наших дітей штучний світ. У ньому немає нудьги. Як тільки дитина затихає, ми біжимо розважати її знову, тому що інакше нам здається, що ми не виконуємо свій батьківський обов’язок.
Ми живемо у двох різних світах: вони у своєму «світі веселощів», а ми в іншому, «світі роботи».
Чому діти не допомагають нам на кухні або в пральні? Чому вони не прибирають свої іграшки?
Це проста монотонна робота, яка тренує мозок функціонувати під час виконання нудних обов’язків. Це той же самий «м’яз», який потрібний для навчання в школі.

Коли діти приходять у школу і настає час для письма, вони відповідають: «Я не можу, це занадто складно, занадто нудно». Чому? Тому що працездатний «м’яз» не тренується нескінченними веселощами. Він тренується тільки під час роботи.

4. ТЕХНОЛОГІЇ

Гаджети стали безкоштовними няньками для наших дітей, але за цю допомогу потрібно платити. Ми розплачуємося нервовою системою наших дітей, їх увагою і здатністю відкласти задоволення своїх бажань.
Повсякденне життя в порівнянні з віртуальною реальністю нудне.

Коли діти приходять в клас, вони стикаються з голосами людей та адекватною візуальною стимуляцією на противагу графічним вибухам і спецефектам, які вони звикли бачити на екранах.
Після годин віртуальної реальності дітям все складніше обробляти інформацію в класі, тому що вони звикли до високого рівня стимуляції, який надають відеоігри. Діти не здатні обробити інформацію з більш низьким рівнем стимуляції, і це негативно впливає на їхню здатність вирішувати академічні завдання.
Технології також емоційно віддаляють нас від наших дітей і наших сімей. Емоційна доступність батьків — це основна поживна речовина для дитячого мозку. На жаль, ми поступово позбавляємо наших дітей цього.

5. ДІТИ ПРАВЛЯТЬ СВІТОМ

«Мій син не любить овочі». «Їй не подобається рано лягати спати». «Він не любить снідати». «Вона не любить іграшки, але добре розбирається в планшеті». «Він не хоче одягатися сам». «Вона лінується їсти сама».
Це те, що я постійно чую від батьків. Відколи діти диктують нам, як їх виховувати? Якщо надати це їм, все, що вони будуть робити — їсти макарони з сиром і тістечка, дивитися телевізор, грати на планшеті й ніколи не будуть лягати спати.
Як ми допомагаємо нашим дітям, якщо даємо їм те, що вони хочуть, а не те, що добре для них? Без правильного харчування і повноцінного нічного сну наші діти приходять в школу роздратованими, тривожними й неуважними. Крім того, ми відправляємо їм неправильне послання.
Вони вчаться, що можуть робити все, що хочуть, і не робити того, що не хочуть. У них немає поняття — «треба робити».
На жаль, щоб досягти наших цілей в житті, нам часто треба робити те, що необхідно, а не те, що хочеться.
Якщо дитина хоче стати студентом, її необхідно вчитися. Якщо вона хоче бути футболістом, необхідно тренуватися щодня.

БІЛЬШЕ ПРО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ:

Наші діти знають, чого хочуть, але їм важко робити те, що необхідно для досягнення цієї мети. Це призводить до недосягнення цілей і залишає дітей розчарованими.


ТРЕНУЙТЕ ЇХ МОЗОК!

Ви можете тренувати мозок дитини та змінити її життя так, що вона буде успішною в соціальній, емоційній і академічній сфері.
Ось як:

1. НЕ БІЙТЕСЯ ВСТАНОВЛЮВАТИ РАМКИ

Діти потребують їх, щоб вирости щасливими та здоровими.
— Складіть розклад прийому їжі, часу сну і часу для гаджетів.
— Думайте про те, що добре для дітей, а не про те, чого вони хочуть або не хочуть. Пізніше вони скажуть вам спасибі за це.
— Виховання — важка робота. Ви повинні бути креативним, щоб змусити їх робити те, що добре для них, хоча більшу частину часу це буде повна протилежність тому, чого їм хочеться.
— Дітям потрібні сніданок і поживна їжа. Їм необхідно гуляти на вулиці й лягати спати вчасно, щоб на наступний день прийти в школу готовими вчитися.
— Перетворіть те, що їм не подобається робити, у веселощі, в емоційно-стимулюючу гру.

2. ОБМЕЖТЕ ДОСТУП ДО ГАДЖЕТІВ І ВІДНОВІТЬ ЕМОЦІЙНУ БЛИЗЬКІСТЬ З ДІТЬМИ

— Подаруйте їм квіти, посміхніться, залоскочіть їх, покладіть записку в рюкзак або під подушку, здивуєте, витягнувши на обід зі школи, танцюйте разом, повзайте разом, бийтеся подушками.
— Влаштовуйте сімейні вечері, грайте в настільні ігри, вирушайте на прогулянку разом на велосипедах і гуляйте з ліхтариком ввечері.

3. НАВЧІТЬ ЇХ ЧЕКАТИ!

— Нудьгувати — нормально, це перший крок до творчості.
— Поступово збільшуйте час очікування між «я хочу» і «я отримую».
— Намагайтеся не використовувати гаджети в машині й ресторанах і навчіть дітей чекати, розмовляючи або граючи.
— Обмежте постійні перекуси.

4. НАВЧІТЬ СВОЮ ДИТИНУ ВИКОНУВАТИ МОНОТОННУ РОБОТУ З РАННЬОГО ВІКУ, ОСКІЛЬКИ ЦЕ ОСНОВА ДЛЯ МАЙБУТНЬОЇ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ

— Складати одяг, прибирати іграшки, вішати одяг, розпаковувати продукти, заправляти ліжко.
— Будьте креативними. Зробіть ці обов’язки веселими, щоб мозок асоціював їх з чимось позитивним.

5. НАВЧІТЬ ЇХ СОЦІАЛЬНИХ НАВИЧОК

Навчіть ділитися, вміти програвати й вигравати, хвалити інших, говорити «спасибі» і «будь ласка».
Виходячи з мого досвіду роботи терапевтом, можу сказати, що діти міняються в той момент, коли батьки змінюють свої підходи до виховання.
Допоможіть своїм дітям досягти успіху в житті шляхом навчання і тренування їх мозку, поки не стало пізно.

Микола́й (грец. Νικόλαος, Nikólaos, лат. Nicolaus; 15 березня 270 — 6 грудня 343/352) — римський християнський священик грецького походження, єпископ Мирський, святий. Народився у Патарі, Лікія, Римська імперія. У молодості здійснив паломництво до Єгипту та Святої Землі. Невдовзі після повернення став єпископом у Мирі. Зазнав гонінь за правління римського імператора Діоклетіана, був ув'язнений. Звільнений в часи імператора Костянтина. Ймовірно, брав участь у Першому Нікейському соборі (325; проте старі списки єпископів-учасників не згадують його імені). Помер у Мирі, Лікія. Один із найшанованіших святих у католицьких, православних і деяких протестантських церквах. День вшанування — 6 грудня за григоріанським календарем, 19 грудня — за юліанським календарем. За переказами звершив багато чудес за життя і після смерті. Перші згадки про вшанування датуються VI століттям, коли імператор Юстиніан I збудував на честь святого церкву в Константинополі. Культ святого Миколая був популярний в східно-християнських церквах, особливо в Греції. Звідти він поширився до Італії, Німеччини, України. 991 року єпископ Регінальд склав «Житіє святого Миколая». 1087 року італійські купці перенесли тіло святого з Мири й перевезли до Барі в Італії (де його мощі зберігаються по сьогодні). Патрон Греції, України, Неаполя, Сицилії, Лотарингії, багатьох міст в Італії, Німеччині, Австрії та Бельгії; на його честь названо українське місто Миколаїв. Покровитель дітей, мандрівників, пекарів, моряків тощо. За звичаєм, поширеним в багатьох європейських країнах, приносить малюкам подарунки на день святого Миколая. У англомовних країнах, зокрема в США, ототожнюється з Сантою Клаусом, який обдаровує дітей на Різдво. Також — святий Микола(й), Миколай Чудотворець, Миколай Мирський.

Миколай - Jaroslav Čermák (1831 - 1878) - Sv. Mikuláš.jpg
Святий Миколай на полотні Ярослава Чермака.

Народився: 15 березня 270, Патара, Римська імперія.

Помер: 6 грудня 343, Мири Лікійські, Візантійська імперія.

Шанується: усіма християнами.

Канонізований: бл. VI століття.

У лику: чудотворець.

День пам'яті: 6 (19) грудня.

Патрон: дітей, купців, увязнених.

Книга - джерело знань !
З давніх-давен люди вважали, що книга це джерело знань, найкращий друг та порадник.Ось чому я дуже люблю читати.Кожен день читаючи книжку я пізнаю багато нового,відкриваю для себе новий світ.Існує велика різноманітність книжок.Одні книжки розповідають казки,легенди,оповідання та міфи.Інші розповідають про навколишній світ.Такі книги називають енциклопедіями.
Не обходиться без книжки і школа,бо як можна вчитися без шкільного підручника?Отже книжку треба берегти та піклуватися про неї.У кожного є своя улюблена книжка.Наприклад, у мене роман "Полліана", автор Елеонор Портер. Вона дуже цікава та в ній багато яскравих малюнків.