Новини

Ми здобули перемогу !!!

Учень Куликівського НВК Андрієш Денис брав участь у конкурсі "Моя Батьківщина - Україна" в номінації "Козацькому роду нема переводу", програма передбачала захист науково-дослідницьких робіт. Він здобув ІІ місце на обласному етапі.

ÎN CONSECINŢA FOAMETEI CEL MAI MULT A AVUT DE SUFERIT SORA BASARABIA, DAR ŞI NORDUL ISTORIC AL BUCOVINEI

La 28 noiembrie 2006, parlamentul Ucrainei a aprobat o rezoluție conform căreia foametea din anii 1932-1933 din perioada sovietică a fost considerată un act de genocid împotriva poporului ucrainean, victimele foametei fiind comemorate în cea de-a 4 sâmbătă a lui noiembrie. Şi comunitatea internaţională, la fel a recunoscut Holodomorul ca genocid.

Foametea din 1932-1933, cunoscută și ca Holodomor, a fost una dintre cele mai grave catastrofe naționale ale ucrainenilor din istoria modernă, cu un număr de morți estimat la 7 milioane. Cercetătorii susţin că Holodomor - „genocidul ucrainean”, a fost pus la cale de guvernul sovietic, cu scopul distrugerii națiunii ucrainene ca factor politic și entitate socială. Deci, foametea nu a fost cauzată de secetă, invazii de lăcuste sau alte catastrofe naturale, ci de politica guvernului sovietic. Rezultatele au fost dezastruoase. În numai câteva luni, regiunile rurale ale Ucrainei, unele dintre cele mai fertile zone agricole din lume, au fost lovite de o foamete de proporții. În timp ce exporturile de cereale au continuat, până la sfârșitul anului 1933, Holodomorul a provocat sfârşitul a 7 milioane de oameni. De remarcat că Bucovina istorică nu a avut de suferit din cauza foametei organizate din 1932-1933 graţie guvernului României care a avut grijă să-i aprovizioneze cu cereale nu doar pe românii băştinaşi, ci şi pe celelalte etnii conlocuitoare – ucraineni, polonezi, ruşi, germani, evrei etc.

Pentru a cinsti memoria victimelor care au murit în timpul Holodomorului, au fost ridicare monumente și în fiecare an sunt dedicate evenimente publice în Ucraina și în lume. A patra sâmbătă din noiembrie este ziua oficială de comemorare a celor care au murit în consecinţa foametei și represiunilor politice.

Foametea din 1946-1947 ce a luat viețile a cel puțin 150 mii de persoane din Basarabia, a fost, de fapt, o distrugere prin înfometare a populaţiei din teritoriile pierdute de România conform ruşinosului Pact Ribbentrop-Molotov, deşi nordul înstrăinat al Bucovinei, nu cunoaște o mortalitate excesivă comparabilă cu cea a Basarabiei. Mulți ani la rând s-a considerat că principala cauză a foametei au fost seceta și condițiile dezastruoase, provocate de război, și nu factorul politic, colectivizarea, astfel precum demonstrează documentele de arhivă. Or, propaganda comunistă și-a făcut efectul. Deşi în toamna anului 1945 au existat condiţii meteorologice nefavorabile precum seceta, ele nu erau factorul esenţial în apariţia foametei. Au concurat şi alţi factori, principali: lupta cu „duşmanul de clasă”, rechiziționarea forțată a cerealelor de la țărani, care în 1945-1946 au fost obligați să achite statului cote de cereale și alte produse agricole, precum floarea-soarelui, cartofi, soia, ouă, lapte, brânză, lână, fân etc. Un impact catastrofal mai ales asupra populației rurale, a fost reducerea drastică din octombrie 1946 a cartelelor la pâine, împrumutul de stat fiind un alt factor care a sărăcit și mai mult populaţia, privilegiile acordate nomenclaturii sovietice, precum și măsurile de represiuni și execuții ale „culacilor” şi a celor care, provocaţi de agenţii bolşevici pentru a crea teroare în rândul populației, încercau să treacă hotarul în România pentru a scăpa de foamete.

Rechiziţionarea forţată şi ilegală a cerealelor se efectua prin crearea unor brigăzi ad-hoc, în nordul Bucovinei li se spunea „striboci”- activişti locali, trecuţi în serviciul noii puteri sovietice, cei mai răi, trădători, săraci şi leneşi bucovineni. Aceştia pătrundeau în gospodăriile oamenilor, mai ales în timp de noapte, le furau toate bunurile agonisite în sudoarea frunţii, le măturau până şi podurile de cereale, încât gospodarii rămâneau fără o bucăţică de pâine. În caz că se opuneau, erau bătuţi cu cruzime, uneori chiar împuşcaţi. Slugoilor stalinişti nu le păsa nici de copii, le luau până şi ultima fărâmă de la gură. Majoritatea populaţiei se alimenta din împrumutul de stat insuficient de cereale 140 gr. pe zi, le amestecau cu ciocălăi fărâmițați, făină din tulpini de floarea-soarelui, deşeuri rămase de la prelucrarea rapiţei etc. Din cauza foametei păşteau iarbă, mâncau pisici, câini, şobolani, piele de animale, făceau borş din sandale vechi din piele, din opinci. Anume în vara anului 1946 au fost înregistrate primele cazuri de canibalism, cele mai multe în Basarabia, unde amploarea foametei era îngrozitoare. Zilnic 5-6 mii de oameni părăseau casele, plecând în căutarea hranei, mai ales în regiunile Cernăuți și Lviv. O parte dintre ei, umflaţi de foame, cădeau şi mureau pe drum. După foametea din 1946-1947, deportările în masă au constituit o altă campanie represivă prin care s-a impus definitiv sovietizarea teritoriilor ocupate, colectivizarea.

Şi în prezent guvernele nu prea au grijă de cei sărmani, genocidul populaţiei continuă prin majorarea preţurilor, a tarifelor, produselor şi mărfurilor, medicamentelor. Mai bine zis, nu le convine să-i întreţină pe cei săraci, care nu aduc profit în vistieria statului, dar trebuie subvenţionaţi. În pofida faptului că trăim în veacul 21, secolul tehnologiilor avansate, nu puţini sărmani îşi caută hrană prin lăzile cu gunoi, din cauza crizei economice şi sporirii preţurilor la alimente peste 1 mlrd de persoane de pe glob suferă de foame. În consecinţa bolilor provocate de foamete - diaree, pneumonie şi malarie, 2,6 milioane de copii mor de foame în fiecare an, 300 mor de malnutriţie în fiecare oră, iar aceste decese reprezintă o treime din toate cazurile din care mor copiii. O pătrime din copiii din toată lumea suferă de foame şi nu vor avea niciodată şansa de a se dezvolta normal.

Să iertăm, dar să nu uităm de momentele tragice prin care a trecut, ironia sorţii, poporul român şi încă mai trece prin lipsirea de graiul matern. Să nu uităm de foamete, represiuni, deportări, să povestim şi generaţiei tinere, dar să nu uităm şi de faptul că un popor fără limbă e un popor fără suflet, un popor mort.

21 листопада у Куликівському НВК відбувся захід Дню свободи та гідності України. Захід відбувся для того, щоб ознайомити учнів з історією виникнення свята ; пояснити поняття « гідність» та «свобода» розширити знання учнів про революцію Гідності та Свободи;; формувати розуміння єдності і цілісності України, усвідомлення себе українцем, почуття особистої відповідальності за долю держави, готовність служити Батьківщині та стати на захист державних інтересів країни. виховувати ціннісне ставлення до демократичних свобод, закріплених Конституцією України, усвідомлення цінності людського життя та тих складових частин, які впливають на нього, роблять його багатогранним, плідним і корисним.

" ДЕНЬ ГІДНОСТІ ТА СВОБОДИ" відзначається на честь початку дня двох революцій: Помаранчевої революції (2004 року) та Революції Гідності (2013 року), подій в історії сучасної України, які змінили життя багатьох українців, їхнє бачення світу і себе у ньому.

ДЕНЬ ГІДНОСТІ ТА СВОБОДИ встановлений «з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року – лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору…» згідно з указом Президента України Петра Порошенка «Про День Гідності та Свободи» від 13 листопада 2014 року.

Саме 21 листопада – в Києві почалися студентські акції протесту, спричинені несподіваним одностороннім рішенням влади відкласти підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Події 2014 року стали справжньою національною трагедією. У мирний час, у центрі Європи прицільним вогнем було вбито десятки громадян України, а Будинок профспілок – спалено вогнем. І це стало переломним моментом тогочасного режиму.

«Революція Гідності» – так назвуть згодом «Євромайдан» – об’єднала весь український народ навколо високої мети – відстоювання незалежності України, її розвитку в європейському співтоваристві, захисту демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, досягнення гідного рівня життя.

Після жорстокого побиття студентів та розгону Євромайдану, мирний протест переріс у масові зібрання – щотижневі віче для підтвердження своїх поглядів, громадського спротиву – та постійні сутички між протестувальниками та спецпризначенцями, наслідком яких стала трагічна загибель понад 100 людей – Героїв Небесної Сотні…
Сьогодні у Куликівському НВК зібралися на лінійці, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття. Ми з вами вшановуємо пам’ять героїв різних історичних подій: Голодомор 1932-33рр, Битва під Крутами, Бабин Яр. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії і водночас пам’ятної події для нашої країни.

Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.
Ніщо так не об’єднує людей, як біда. Сьогодні вона на всіх одна… Війна,.. АТО…, хоч як би ми це не називали.

ВСТАВАЙ, УКРАЇНО!

«Вставай, моя мила, вставай!..» — Прокинься, моя Україно,

Бо знову тебе продавать

Й живцем хоронити посміли.

Прокинься у кожнім із нас Жаринкою болю у серці,

Бо знову настав слушний час Тебе боронити від смерті.

Боюсь, запитають колись Онуки, коли постарію:

«А де ж ти була у ту ніч, Як вкрали твою Україну?

Коли розпинали її

І кров’ю змивали надію

На те, щоб піднятись з колін Й розквітнути Раєм зуміла?

Коли ще живою тайком В могилу навік заривали, А світу сказали, що так

Для щастя її врятували?..».

Тож кожен себе запитай,

Чи зможеш з оцим усім жити, Що так от чекав в стороні,

А інші пішли боронити?

Чи зможеш спокійно колись Поглянути в очі онукам,

Що сам ти і крок не зробив, Щоб Неньку не дати на муки?

Чи зможеш в своєму житті Ти й совість свою схоронити? А може, насправді отак,

Без неї, простіше прожити?..

14 листопада 2019 року в Чернівецькому обласному центрі еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді відбувся обласний учнівський екологічний конгрес "Живи, Земле". Його мета - активізація екологічного руху на Буковині, вивчення стану навколишнього природного середовища і пошук шляхів його поліпшення, а також привернення уваги місцевої влади, державних та громадських організацій до локальних екологічних проблем.
Кіцан Ніколета, учениця 8 - го класу Куликівського НВК зайняла ІІ місце у секції "Охорона рослинного світу".

Існує багато думок щодо досягнення людиною життєвого успіху. Для одних — це дарунок долі, батьків, для інших — умова, яку забезпечує хтось за великі гроші. Я вважаю, що здобуття бажаного залежить лише від особистих сил та життєвої позиції. Слід досягати усього самому, це робить нас сильнішими, витривалішими, мудрішими, розумнішими. Це принизливо вимагати щось від батьків.

Підтвердженням моєї думки є те, що, по-перше, багато людей мають надію лише на себе, на свої сили й розум. Вони не чекають дарунка долі або того, що хтось забезпечить їм гарне життя. Саме такі люди заслуговують на повагу інших.

Саме таким є мій працелюбний народ. Українці все життя трудилися для того, що виживати й доводити, що мають право на щасливе майбутнє. Про працьовитість нашого народу свідчить багато приказок, повістей, творів. Яскравим прикладом може слугували психологічна новела Василя Стефаника «Камінний хрест». У творі розповідається про еміграцію галицьких селян до Канади у пошуках кращого життя. Також автор підкреслює єдність Івана Дідуха зі своєю землею. Односельчани називали його газдою, адже він тяжко працював на благо родини, а коли запропонували їхати до Канади, говорив: «...де мені, переломаному, до ходів? Я зробок — ціле тіло мозиль, кості дрихлаві, що заки їх рано зведеш докупи, то десіть раз йойкнеш!» Новела Василя Стефаника має багато символічних деталей і образів. Камінний хрест уособлює в собі страшну, важку, страдницьку роботу селянина над землею, яка, на жаль, не може повністю прогодувати його родину. Усе життя чоловік працював на своїй ниві, багато сил їй віддав. Усе ж таки те, що він має в Україні, він отримав лише за допомогою власних сил. Його портретної характеристики не описано, проте сказано, що зовнішність його була дуже негарною, бо він був зігнутий у дугу тяжкою працею.

По-друге, набагато більше цінується те, що досяглося власними силами. Нехай витрачається багато часу, але ж набагато приємніше усвідомлювати, що людина сама дійшла до бажаної мети, без допомоги інших.

Яскравим прикладом може слугувати Роксоляна з однойменної повісті видатного українського письменника Осипа Назарука. Головною думкою є те, що мудрість, кмітливість, велика сила волі, робота над собою здатні вивищити людину. Сільська дівчина Настя, котра спочатку була полоненою татар, стала дружиною султана Сулеймана. Вона пройшла довгий шлях, доки дісталася своєї мети. Дівчина активно вивчала турецьку мову, прийняла мусульманство, вивчила звичаї та традиції величної Османської імперії, багато сил витратила на те, щоб стати поважною Хюррем Султан і просто щасливою людиною. Так, іноді Роксоляна була жорстокою. Це заради того, щоб довести всім, що вона — особистість, яка досягне бажаного результату навіть у чужій державі. Роксоляна сама зробила себе успішною. Вона не чекала допомоги ні від кого, бо була сама-самісінька у ворожій державі. З часом Роксоляна вивчила ще декілька мов, активно займалася благодійною діяльністю, піклувалася про своїх діточок, усім серцем любила Сулеймана. Саме її син став спадкоємцем султана. Роксоляна довела всім свою могутність. Усе те, що вона мала, вона отримала за допомогою власних сил.

Отже, ми переконалися, що щастю обов’язково передує нелегка робота. Не можна чекати «манни небесної», треба досягати успіху самостійно. Тоді людина отримає повагу від інших, і буде почуватися впевнено в собі і своїх силах.

Метою акції є формування екологічної культури в учнів, поширення знань про стан, значення та захист зелених насаджень.

Під час акції «Посади дерево-збережи життя на Землі» учні 8 та 9 класів Куликівського НВК разом із керівником учнівського лісництва - Тодерян А.І. посадили на території Тарнавського лісництва 3000 саджанців самшиту та 500 саджанців туй у формі державного герба - Тризуба.

Згідно з концепцією Нової української школи екологічна грамотність та свідоме піклування про навколишнє середовище - одна з ключових освітніх компетентностей, а турбота, догляд за рослинами - гарний спосіб прищеплювати учням любовь до природи.

Актуальність та важливість акції

Протягом останніх 500 років Україна втратила понад дві третини лісів і нині за лісистістю посідає передостаннє місце в Європі. Ліси в нашій державі займають площу приблизно 9 млн га, тобто 15 % її території.

Знищення лісів зумовило не лише дефіцит деревини для промисловості України, почалися процеси, які можуть стати незворотними. Вже зараз великі території, насамперед на півдні та сході України, відчувають нестачу води, і це прискорює деградацію природного середовища.

Для того, щоб посадити дерево, необхідно здійснити кілька етапів:

1. Визначити територію для садіння дерев.

2. Погодити садіння дерев (кількість та види) з органами державної влади, місцевого самоврядування.

3. Розмітити місця висаджування дерев та погодити з фахівцями-дендрологами.

4. Підготувати територію для розміщення посадкових місць.

Ділянку, призначену для садіння дерев і чагарників, у першу чергу очищують від сміття, у тому числі природного.

5. Підготувати посадкові ями.

Під час копання ям верхні шари ґрунту складають в один бік, нижні – в інший. Якщо ґрунт із ям зовсім непридатний (будівельне сміття, важка глина та ін.), його замінюють доставленою з іншого місця родючою землею.

6. Правильно вибрати час садіння у залежності від погодних умов.

Дерева і чагарники можна висаджувати ранньою весною після відтавання ґрунту до початку розпускання листків, і пізньої осені, під час листопада.

Наші учні допомагали нести добро у світ природи, допомагати нашій Україні зеленіти.

25 жовтня 2019, відбувся в комунальному закладі «Чернівецький обласний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді» - "Обласний збір юних зоологів-тваринників, аграрників, садівників, квітникарів, дизайнерів імені Василя Аксенина - 2019".

Народне виховання завжди ґрунтувалося на праці. За народною думкою праця — першооснова життя суспільства, головний засіб створення матеріальної й духовної культури. Недарма кажуть: «Праця в горі утішає».

Усе найцінніше, що має людина — життя, щастя, здоров’я, радість і довголіття, віру і любов, духовні й матеріальні блага, йде від землі. Із землею народ пов’язує всі свої заповітні надії і сподівання. Тому серед численних добрих народних побажань чільне місце займає вислів доброзичливості: «Будь здорова, як вода, а багата, як земля!»
Цього року, на базі КЗ ЧОЦЕНТУМ урочисто відчинив свої двері контактний зоомайданчик присвячений пам’яті Василя Аксенина, Героя Небесної сотні. Відомо, що за життя Василь Степанович був дуже доброю людиною і у нього було захоплення — він любив тварин. Про це та добре серце Василя знали всі друзі та знайомі. Тому учнівський, педагогічний колектив комунального закладу «Чернівецький обласний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді» назвали свій контактний зоомайданчик : «пам’яті Василя Аксенина», а також саме тому цього року проведення обласного збору юних аграрників, садівників, зоологів-тваринників, квітникарів-дизайнерів присвячено пам’яті Василя Аксенина, а надалі пропонується назвати його іменем Василя Аксенина.

Захід проводився за такими номінаціями: «Аграрництво», «Садівництво», «Зоологія», «Тваринництво», «Квітникарство», «Фітодизайн». До складу журі входили науковці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Придністровської дослідної станції садівництва, представники відділу природи Чернівецького краєзнавчого музею, Чернівецького обласного центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді.

Директор закладу Людмила Юріївна Головченко привітала учасників і педагогів та побажала успішного захисту, наснаги на майбутні дослідження і практичну роботу.

Журі уважно вислухало дітей, надало консультації по плануванню, методиках проведення науково-дослідницької роботи, а також звернуло увагу присутніх на те, що старанна праця учнів у трудових об’єднаннях неабияк сприяє отриманню високих результатів.

У цьому конкурсі брали участь дві учениці Куликівського НВК у двох номінаціях: "Садівництво": Гриб Анна - Марія, учениця 9-го класу, яка посіла І місце та "Аграрництво": Райляну Олександра, учениця 8-го класу, яка посіла ІІІ місце. Гриб Анна-Марія, нагороджена безкоштовною поїздкою до столиці України. Щиро вітаємо переможців !!!

18 жовтня, на базі Куликівського НВК відбувся семінар - практикум для педагогів - організаторів та заступників директорів з виховної робити з проблеми: "Формування патріотичних почуттів, виховання любові до рідного краю, його природи, інтересу до школи, до навчання".
Педагог - організатор Кіцук Тетяна Михайлівна провела відкриту годину спілкування у 6 - му класі на тему: "Природа - наш спільний дім" та класний керівник Падурару Тетяна Володимирівна провела відкриту годину спілкування у 8 - му класі на тему: "Вода - джерело життя".
На цьому семінарі обговорювалися питання пов'язані із формуванням національного - патріотизму та екологічної культури в учнів.
Після відкритих годин спілкування були проведені позакласний захід "Мислити глобально, діяти локально" та екологічну вікторину.
Підбила підсумки семінару та дала рекомендації Яцку Ірина Іванівна, голова РМК.

Осінь часто називають золотою. Чому, здогадатися неважко: листя на деревах із зеленого перефарбовується в різні відтінки золотого. Жовта охра, червона мідь, зеленувата латунь, коричнева бронза, блідо-жовте і оранжево-жовте золото — всі ці кольори насамперед нагадують про осінь. Подивишся на ліс, який весь пофарбований у такі відтінки, й мимоволі подумаєш: так, золота осінь. Це дуже красива пора, можливо, найкрасивіша в році. У всякому разі, багато художників особливо люблять писати саме осінні пейзажі. Ця тема дає їм найбагатший вибір фарб.

Шкода, що пора ця зовсім недовга. Якщо календарна осінь триває три місяці, то золота осінь — коли всі дерева стоять жовті — всього два-три тижні. І ось, порадувавши наші очі чистими золотими відтінками, листя раптом починає швидко обсипатися.

16 жовтня, учні Куликівського НВК разом з директором школи Тодерян А.І. та класними керівниками допомогли зібрати осінній врожай Банченському чоловічому монастирю та Молницькому дитячому будинку.

Осінь багата на свята ! Заходи проведені у школі були присвячені цим двом знаменитим датам - День захисника Вітчизни та День Українського козацтва. Це подорож у минуле, присвячена славетним сторінкам української історії, козацькій родині, нашій родині, бо всі ми нащадки козацької слави, козацьких традицій , козацької мудрості. В наших жилах тече кров сміливих, відважних, розумних - вільних козаків. Великим, глибоким та щирим патріотизмом були сповнені слова учнів, адже вони розповідали про звитяжну та блискавичну епоху в житті української нації - про українське козацтво.

Діти, школа, вчителі... Слова усім відомі і знайомі. Але в кожного свої спогади, емоції, почуття викликають вони. Найчастіше — це дитинство, сміх радість спілкування з друзями-однокласниками, веселі ігри, уроки, перерви, свята, походи... І вчителі, які спливають час від часу у твоїй пам’яті до кінця твоїх днів; від яких ти взяв щось для себе; слова, сказані ними, живуть в тобі і ти звертаєш на них увагу навіть у зрілому віці. Дивно, але так воно і є. Нікуди від цього не дінешся. Школа... Колись ти бурхливо жив у ній, вчився, швидко ріс і мужнів, а тепер вона живе в тобі тихо і непомітно, але завжди присутня, готова зринути у пам’яті в будь-яку хвилину. І деколи хочеться повернутися у її багатоголосся і дзвінку радість, в ту дитячу безтурботність, де все було так просто і легко. Хочеться відчути той політ фантазії на грані здійсненності. Це справді найкращі роки у житті людини. Тому й приходять ці думки з таким теплом і легкістю, тому й не забуваються шкільні роки.

Слово – найтонший дотик до серця; воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розпеченим залізом, і брудом… Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне – приносить біду. Словом можна вбити й оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу й безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльози, породити віру в людину і посіяти зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі…

Щорічно 6 жовтня відзначається Всесвітній день охорони місць проживання – міжнародний день покликаний нагадати кожному з нас про необхідність захисту не тільки флори й фауни, а, в першу чергу, середовища їх існування. Цей день був затверджений у 1979 році в рамках Конвенції про охорону дикої фауни і флори і природних місць існування в Європі (Бернської конвенції).

Протягом усієї історії розвитку людина змінює природу, у тому числі і середовище існування тваринного і рослинного світу. Темпи зникнення видів наразі різко зросли і до переліку видів тварин та рослин, що зникають, залучаються все нові й нові види, які до цього були цілком життєздатні. Порушення довкілля відбувається внаслідок антропогенних впливів, які докорінно змінюють умови життя диких тварин, а саме вирубки лісів, осушення боліт, розорювання степів, перелогових земель, створення водосховищ тощо.

Всесвітній день охорони місць проживання заснований для того, щоб нагадати людству про те, що ми, люди, є лише частиною природи, ми живемо і розвиваємося за її законами. Адже людина зʼявилася на Землі, як і все, що його оточує, завдяки природним силам, їхньому багатовіковому розвитку.

Тому закликаємо будувати своє життя так, щоб зберегти і передати майбутнім поколінням все розмаїття і красу тваринного і рослинного світу нашої планети.

За інформацією Департаменту природних ресурсів та екології облдержадміністрації

Директору школи честь і хвала,
Директору школи дружнє “Ура”!
Директора в школі усі поважають.
Важку ціну праці не всі, мабуть, знають.
Директор, порадник і просто учитель,
Людської душі — знавець, просвітитель!

Гармонія людини і природи - велика духовна цінність. "Якщо людина залежить від природи, то і природа від неї залежить: природа людину створила - людина її переробляє", - сказав французький письменник Анатоль Франс.
З самого початку існування людини природа ставила перед нею певні вимоги. Клімат, рельєф, оточення - з усім цим людина змушена була рахуватися, пристосовуватися. Природа таким чином впливала на становлення національного характеру.
Ознакою здоров'я людини і природи є краса, гармонія, приємні пахощі, краєвиди. Тому нас неприємно вражає, коли, мандруючи лісом, ми раптом натикаємося на залишки "цивілізації": пластикові пакети, посуд, ганчір'я, пляшки... Це безладдя псує красу, воно відбирає в людини те здоров'я, яке вона могла б отримати від здорової природи. Природа дуже хвора, земля потребує твоєї, людино, турботи й заслуговує на твою любов.